36 і 6 котів. Книга 1

Вступ

Ця історія — про одне котяче товариство. Доволі велике.

Щиро кажучи, дуже велике.

Можливо, вам дотепер ніколи й не доводилося бачити стількох муркотунів одночасно. Тридцять шість і шість! От їх скільки.

Лише уявіть собі.

Це ж повнісінький котячий автобус.

Або велика котяча група у дитячому садочку.

Або переповнений котячий клас.

Багатенько, еге ж… Натомість — не юрба. Ні, не юрба, не натовп. А саме товариство, котяча спільнота.

Перш за все варто познайомитися з ними усіма, аби не плутатися згодом. Бо насправді цілковито однакових поміж них не знайти. Кожен неповторний. Кожен особистість. Хоч не завжди це можна зауважити з першого погляду.

Підвальні коти

Чому підвальні? Бо народилися у підвалі багатоповерхового будинку, там донедавна й жили.

Кіт-чубастик зветься Голота. Ліве вухо прокушене у запеклій бійці. Голота встромив у цю дірочку кульчик, знайдений у траві, і відтоді його не знімає.

Бубуляк, немолодий розважливий кіт, спочатку думає, потім діє.

Хук і Джеб, брати-забіяки. Найчастіше б’ються між собою.

Смугастик Кутузов. Втратив око у вуличних сутичках.

Баронеса, єдина у групі породиста кішка, чистокровна кішка-сфінкс, мовчазна й загадкова.

Хавчики

Справжні ненажери. Понад усе люблять попоїсти. Хай там що — головне, аби було що пожувати.

Хавчик. Світить ребрами, їсть багато, проте завжди голодний.

Ковбасюк, Ля Сосис, Сордель, Шкуряк і Шпондермен. Ковбасюк полюбляє ковбаску, Ля Сосис — сосиски, грубенький безхвостий Сордель — палкий прихильник сардельок, для Шкуряка найбільші ласощі — ковбасні шкірки. А Шпондермен найбільше поважає шпондер (хто не знає — це така грудинка з прошарками сала, або ж бекон). Про гастрономічні уподобання цієї шістки можна здогадатися лише за їхніми іменами, еге ж?

Жоржинки

Це Бубуляк так назвав вісімку дівчат-кішечок, а воно й причепилося. Жоржинки та й жоржинки. Насправді ж кожна з них має своє ім’я, яке їй дала колишня господиня. Вона у них була одна на всіх, наспівувала пісню про Іветту-Лізетту та інших, тому й своїх кішечок назвала іменами з пісні: Іветта, Лізетта, Мюзетта, Жанетта, Жоржетта, Кларетта… І Колетта з Марієттою. Кішечки дуже подібні, відрізняються лише плямками — у кожної вони свої.

Кольорові

Сірий, Білий-альбінос, Рудий, Коментатор-Чорний кіт.

Самі бачите, чого у них такі імена. Бо Сірий — то сірий, Білий — зовсім білий, Рудий — рудий, а Чорний — чорний, а чому він коментатор, самі невдовзі зрозумієте.

Танцюристи

Пушинка, Хвостуля, Вертун, Брейкер, Степко, Робокоп. Ніхто, окрім них, так хвацько не вправляється зі своїми лапами, хвостами та вухами. Хвостуля крутить довгим хвостом, наче гімнастка стрічкою. Вертун як закрутиться — перетворюється на пухнасту кулю, з якої лише лапи стирчать. Брейкер вміє стояти на одній передній лапі, задерши усі решта вгору. Степко танцює степ, навіть ірландський. Робокоп носить справжні, підмотані ізоляційною стрічкою окуляри і рухається наче робот, немов заведена іграшка. Так ніхто не вміє, лише він.

Коти з сусідньої брами

Сплюх, Чистюх, Мурчик, Нявчик, Бровчик та Беркиць. Сплюх любить спати. Чистюх раз за разом чиститься, вилизується і струшує зі себе невидимі порошинки. Неймовірний акуратист. Мурчик мурчить класичним котячим «мурр», Нявчик нявчить не менш класичним «няя-ав!». Коли вони разом, виходить «мур-няя-ав!». Бровчик має кумедні рухливі брови, він бровами таке виписує — від сміху годі втриматися. А Беркиць дуже вразливий котик. Щось його налякає, він очі заводить під лоба — і беркиць!

Малюки

А це — Малюки. Їх шестеро — Клаповух та інші. Ніхто з них не знає, коли й де народилися, і всі, окрім Клаповуха, до пори до часу навіть імен не мали. Полюбляють стрибати, катулятися, ганятися одне за одним і реготати без причини. Вони прибилися до гурту дорослих того дня, коли й почалася ця історія про 36 і 6 котів.

Не вірите, що усіх загалом саме стільки? Полічіть самі. Рівно тридцять шість дорослих та шестеро малюків!

Ну от. Тепер можна й починати...