Анатомія солдата

Мій ідентифікаційний номер: 6545-01-522. Мене вийняли із пластикового пакета, розгорнули, перевірили і знову загорнули. Чорний маркер написав на мені: BA5799 O POS{1}, і мене поклали до лівої кишені на стегні тактичних штанів. Я довго залишався там, оскільки BA5799 рідко перевіряв мою кишеню.

У кишені я провів вісім тижнів, два дні й чотири години. Поки що я не був потрібен. Я бовтався і ковзав по стегну BA5799 туди-сюди, туди-сюди, зазвичай повільно, але іноді й швидко. І були звуки: ляск і тріск, відчайдушні волання, вигуки торжества і люті.

Одного разу мене занурили у стоячу воду і протримали там годину.

Я їздив усілякими транспортними засобами: колісними й гусеничними, крилатими і роторними. Мене вимили в мильній воді й повісили сушитися на мотузці для білизни, цілий день я нічого не робив.

15 серпня о 06:18, коли я ковзав по стегну ВА5799, мене підкинуло в повітря і перевернуло. І раптом я опинився назовні, при денному світлі. Була пилюка, була метушня, були крики. Я лежав на землі поруч із ним. Він — ниць і не зовсім цілий. Я був поруч із ним, коли на нас посипалися каміння і грязюка.

Я лежав у пилюці, коли темно-червона рідина зигзагами потекла до мене між грудками бруду. Я залишався там, ніхто не приходив, а він лежав сам-один, не в змозі поворухнутися. Я все ще був там, коли страх і гостра безнадійність оволоділи ВА5799, коли його перевернули на спину і запхнули до рота два пальці, коли почали тиснути на грудину і вдувати повітря в легені.

Мене підняла слизька долоня, впустила назад на землю і знову підняла. Гарячковими пальцями розгорнули мене і занурили в густу рідину. Мене поклали на ВА5799. Мене повернули. Я напружився. Я обхопив його ногу і здавив, поки не відчув його пульс. Його тіло судомило, і він стогнав крізь зціплені зуби. Мене затягнули тугіше на його стегні, я не дозволяв крові виливатися у бруд.

Я чіплявся за нього, коли його перекладали на ноші, а він уп’явся зубами в руку чоловіка, який його ніс; коли він затих і перестав видавати звуки. Я чіплявся за нього, коли нас вантажили у гелікоптер. Мене знову затягнули, і я стиснув його ще сильніше.

Я чіплявся за нього, коли ми летіли низько над полями і зрошувальними каналами, що виблискували на сонці, а навколо гелікоптера шумів вітер; коли він благав Бога про порятунок, коли до його грудей приставили металеві пластини, і його тіло сіпнулося. І я чіплявся за нього, коли апарат не надав жодних показників, коли я перестав відчувати пульс.

Я був там, коли до гелікоптера підбігли і перенесли нас у прохолодний шпиталь.

Я був там, коли лікарі стривожено супили брови. Я чіплявся за нього, коли він отямився і коли його ослаблене серце знову запрацювало. Я був на тому ж місці, коли лікарі повісили над ВА5799 мішечок із кров’ю й остаточно відрізали те, що залишилося від його ноги.

А потім мене послабили і розв’язали, і я перестав бути там. Я був більше не потрібен ВА5799.

Мій ідентифікаційний номер: 6545-01-522. Я опинився на дні відра для відходів, а потім мене спалили.