| Видавництво: | Видавництво Старого Лева |
| Автор: | Ден Аріелі |
| Жанр: | Саморозвиток і мислення |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 9786176799016 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Добре бути ірраціональними» — друга книжка Дена Аріелі про поведінкову економіку. Переклала з англійської Дзвінка Завалій. Вийшла у «Видавництві Старого Лева» 2021 року.
У книжці «Добре бути ірраціональними. Як мислити нелогічно та отримувати несподівані переваги» поведінковий економіст Ден Аріелі ділиться результатами експериментів і, традиційно, розповідає, якими насправді нераціональними є люди. Проте, на відміну від «Передбачуваної ірраціональності», автор відстоює думку, що така ірраціональна природа й робить нас прекрасно людяними і додає життю фарб — наприклад, наша здатність знаходити сенс у роботі, закохуватися в наші творіння та ідеї, готовність довіряти та здатність адаптуватися. Книжка також є чудовим прикладом, по-перше, мистецтва сторітелінгу, а по-друге, здатності автора пояснювати важкі та складні психологічні поняття простими словами.
Моїм учителям, співавторам та студентам — за те, що з вами весело та захопливо проводити дослідження. Та всім учасникам, які протягом багатьох років брали участь в експериментах — ви є рушієм цих досліджень, і я дуже вдячний за вашу допомогу.
Вступ. Чого нас можуть навчити прокрастинація та побічні ефекти від ліків
Не знаю як ви, та я ніколи не зустрічав тих, хто зовсім не прокрастинує. Відкладання марудних завдань — це майже всюдисуща проблема. І цю проблему складно побороти, не важливо, скільки ми проявлятимемо силу волі чи скільки разів вирішуватимемо змінитися.
Поділюсь із вами своєю історією про те, як я винайшов спосіб боротись зі своєю схильністю до прокрастинації. Багато років тому я пережив жахливий нещасний випадок. Неподалік мене вибухнув магній — і я отримав опіки третього ступеня на 70 % тіла (я описав цей досвід у «Передбачуваній ірраціональності»1). І наче цього не було достатньо, після трьох тижнів перебування в лікарні я ще й підхопив гепатит від зараженої крові, яку мені переливали. Звісно, не існує підхожого часу, щоби підхопити небезпечну хворобу печінки, але у моєму випадку все сталося дуже невчасно, оскільки я вже був у поганому стані. Хвороба збільшила ризик ускладнень, затримала моє лікування і через неї часто не приживалася шкіра після трансплантації. Справа ускладнилась ще й тим, що лікарі не знали, який у мене тип гепатиту. Вони знали, що у мене не А і не В, але точний різновид не могли визначити. Через деякий час хвороба стихла, але вона все-таки уповільнювала моє одужання, бо час від часу спалахувала і спричиняла хаос у моєму організмі.
Вісім років потому, коли я навчався в аспірантурі, мене серйозно підкосив новий спалах хвороби. Я звернувся до студентського медичного центру, і після багатьох аналізів крові лікар встановив діагноз: це був гепатит С, який нещодавно виокремили й описали. Я почувався кепсько, проте сприйняв це як хорошу новину. По-перше, я врешті зрозумів, яку маю хворобу; по-друге, з’явився новий експериментальний препарат «Інтерферон», який, здавалося, ефективно лікував гепатит С. Лікар запитав, чи хотів би я взяти участь у дослідженні, яке перевіряє ефективність інтерферону. Мені загрожували фіброз і цироз печінки та, ймовірно, рання смерть, тому участь у дослідженні здалась очевидно кращим шляхом.
За протоколом я мав тричі на тиждень вводити собі інтерферон. Лікарі сказали, що після кожної ін’єкції в мене виникатимуть симптоми наче від грипу: лихоманка, нудота, головний біль та блювота (їхнє попередження, як я невдовзі дізнався, виявилось абсолютно точним). Однак я заповзявся побороти хворобу, тому щопонеділка, щосереди та щоп’ятниці ввечері протягом наступних півтора року проводив певний ритуал. Щойно діставався дому, то брав з аптечки шприца, відчиняв холодильник, набирав у шприц відповідну дозу інтерферону, заганяв голку глибоко в м’язи стегна та вводив ліки. Тоді лягав у великий гамак — єдиний цікавий предмет умеблювання у моїй студентській квартирі-лофті, — з якого мені ідеально було видно телевізор. Поряд стояло відро, яким я ловив блювоту (а вона неминуче наставала), і лежала ковдра, що рятувала від тремтіння. Приблизно через годину мене починало нудити, я тремтів і мені розколювалася голова, а потім, якоїсь миті, я засинав. До полудня наступного дня я трохи одужував і повертався до своїх домашніх завдань та досліджень.
Разом з іншими пацієнтами дослідження більшість часу я боровся не лише з відчуттям нудоти, а й з поширеною проблемою прокрастинації та самоконтролю. Кожен день ін’єкцій був жахливим. Мені доводилося робити собі укол, після якого я почувався хворим протягом 16 годин, з надією, що лікування допоможе мені в довготривалій перспективі. Мені доводилося переживати те, що психологи називають «негативний негайний ефект» заради «позитивного довготермінового ефекту». Це якраз та проблема, що заважає нам зараз виконати деякі завдання, які принесуть користь пізніше. Попри голос здорового глузду, ми часто вирішуємо уникнути чогось неприємного (фізичних вправ, роботи над складним проєктом, прибирання гаража), навіть якщо це задля кращого майбутнього (стати здоровішим, отримати підвищення на роботі чи подяку від дружини).
«Добре бути ірраціональними» — друга книжка Дена Аріелі про поведінкову економіку; оригінал вийшов 2010 року, через два роки після «Передбачуваної ірраціональності». Повна назва в книжці довша, ніж у картці: «Добре бути ірраціональними. Як мислити нелогічно та отримувати несподівані переваги». Теза тут протилежна до першої книжки: якщо там ірраціональність була вадою мислення, то тут вона перевага — саме вона, за Аріелі, робить нас «прекрасно людяними» й дає здатність знаходити сенс у роботі, закохуватися у власні творіння та ідеї, довіряти й адаптуватися. Українською книжку переклала Дзвінка Завалій, обкладинку зробив Антон Селлешій — ті самі, що й у першій книжці; видання вийшло у «Видавництві Старого Лева» 2021 року на 352 сторінках.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
