Ви вважаєте, що спроможні на більше, ніж маєте зараз? У вас є мрії, але їх часто затьмарюють зобов’язання, фрустрація та щоденна рутина?
У кожній дитині ховається геній, говорив Айнштайн. Ми всі маємо можливість і право жити як переможці.
Можливо, у вас зараз справи йдуть так само, як і в мене багато років тому. В той час я шукав якогось «вказівника», інструкцію, яка б мені допомогла. Почалося з того, що я сказав своєму першому наставникові: «Я би віддав усе, щоб стати таким же успішним, як і ви». Він із сумнівом похитав головою і заперечив: «Я б не був такий впевнений, пане Шефер».
Я запевнив його, що мої слова цілком серйозні, а він відповів: «У такому разі приходьте до мене на заняття тричі на тиждень. Записуйте все, що почуєте, і робіть ті речі, які я вам говоритиму».
Спочатку я намагався винайти формулу успіху і щастя. Звісно, такої універсальної формули не існує, бо життя надто різноманітне.
Тоді я захотів, щоб наставник допоміг мені вирішити мої поточні проблеми. Але й тут усі сподівання спочатку розбилися вщент. Замість того, щоб допомогти розв’язати складну ситуацію, він пояснив мені основи — закони переможців. Те, чого я спочатку не розумів, згодом обернулося для мене великим подарунком — я не лише навчився давати раду зі своїми проблемами, але й підготувався до майбутніх викликів.
Звісно, у мене й досі трапляються труднощі і в такі миті я щоразу запитую себе: «Що ж мій вчитель порадив би у цій ситуації?». Тоді я ніби чую його голос, бачу його і відчуваю впевненість, що я на правильному шляху.
У моєму житті бували моменти, коли інші люди сіяли в мені сумніви. Та я завжди повертався думками до слів наставника: «Єдине, що мене невимовно дратує, це те, коли хтось зневажає інших людей. І цим самим він позбавляє когось права на успіх і щастя. Ніхто і ніколи не повинен дозволяти собі говорити іншим: “Ти не заслуговуєш кращого життя”, як і ніхто не повинен говорити це самому собі».
Не кожному щастить зустріти такого наставника. Тому я й написав цю книгу: в ній зібрані найважливіші підвалини успіху, які мені випала нагода пізнати.
У ній ідеться про дуже давні та перевірені істини. Більшість людей знайома з частиною з них, але вони ними зовсім не користуються. Тут ми знайдемо певні думки, які відомі нам вже з десяток років, втім лише на одинадцятий рік нас таки вразить їхня глибина і безумовна користь.
Якщо ви працюватимете з цією книжкою, то зможете відслідкувати три моменти:
По-перше, вам може здатися, що деякі закони суперечать один одному. Дехто навіть намагатиметься їх критикувати. Але закони переможців стосуються нашого життя, яке повне парадоксів — те, що видається протиріччям, насправді є різними складовими одного цілого.
По-друге, ви можете помітити повтори. Цим я маю на меті показати, що деякі закони перехрещуються між собою. Ми лише тоді по-справжньому збагатимо наше життя, якщо поглянемо на закони комплексно.
По-третє, ви побачите, що хоча й не завжди легко жити за законами переможців, але ми достатньо сильні, щоб їх дотримуватись. Ми будь-коли можемо змінити наше життя. Успіх і відчуття внутрішнього задоволення не залежать передусім від щасливого випадку, вони є вагомою частиною результату певного стилю життя, який базується на конкретних орієнтирах.
Такий підхід подобається далеко не всім. Багато людей радше готові почуватися жертвою, бо тоді вони завжди матимуть зручне виправдання.
Втім, беззаперечним фактом є те, що у нас є вибір! Все залежить не так від ситуації, як від того, як ми цю ситуацію використаємо. Ви і я, кожен із нас, має шанс бути переможцем. Ця книга наповнена «рецептами», які ви зможете одразу ж застосувати у вашому повсякденні.
Сподіваюся, що закони переможців торкнуться вашого серця і надихнуть вас на нові звершення. У мене є для вас три особливі побажання:
Перетворіть ваші мрії на реальність!
Збагачуйте ваші будні золотими митями!
Станьте тією людиною, якою хочете бути!
Бодо Шефер
Моя порада
Пропозиції, як працювати з цією книжкою, ви знайдете на с. 57–58 у підрозділі «Закони переможців».
Закон 1: Ухвалюй рішення
Жив-був струмочок і одного разу він опинився на окраїні великої пустелі, де почув чийсь голос: «Ну ж бо, спокійно пливи собі далі». Але маленький струмок налякався чогось нового і незвіданого. Він боявся змін. Звісно, йому хотілося стати повноводнішим і почати краще життя, але разом з тим він не хотів нічого змінювати, а ризикувати і поготів.