Експрес до Ґаліції. Книга 2

Der Mensch ist Etwas, das überwunden soll

Friedrich Nietzsche,

«Also sprach Zarathustra»

Людина — це те, що слід подолати

Фрідріх Ніцше,

«Так казав Заратустра»

І

Венеція

2 квітня 1906 року

Є міста, які ненавидиш з першого погляду…

Зазвичай не тому, що їм бракує привабливості. Аж ніяк… Будь-хто мав би закохатися в них. Замальовувати в блокнот старовинні храми й перспективу тісних середньовічних вуличок. Перечитувати поетів, народжених тут, і надсилати додому прегарні листівки. А проте, щойно черевик торкається вокзального перону, як глибоко в душі народжується бажання купити зворотний квиток і забратися геть під три чорти.

Антон Піллер, 42-річний позаштатний кореспондент бернського тижневика «Die neue Post», крім того, вільний редактор видавництва «Alle Sterne», прибув сьогодні до Венеції обіднім поїздом з Цюриха. Подорож важко було назвати приємною чи бодай стерпною. Піллер понад добу змушений був трястися в незручному купе другого класу. Справи в редакції та видавництві йшли паскудно, тож місце в першому класі він собі дозволити не міг. Ба більше, прибулий не мав грошей на зворотну дорогу. Усього, що залишилось у гаманці, вистачило на дешевий готель і скромну вечерю.

Втім, чоловік був певен, що всі поневіряння перетерпів недарма. Вже завтра відбудеться зустріч, після якої його фінансовим труднощам настане кінець. Можливо, він навіть подивиться на це місто іншими очима. А поки що, докурюючи п’яту за останню годину цигарку і видихаючи дим у невелике готельне вікно, за яким чаїлася волога передранішня темрява, Антон Піллер ненавидів Венецію…

Готель, в якому зупинився швейцарець, знаходився неподалік площі святого Марка, в одному з численних провулків, де, щоб розминутися, двоє перехожих були змушені втискатися в стіну. Ці проклятущі венеційські провулки виявилися схожими один на одного, як дірки в носі, тому готельну адресу Піллер шукав більше години. При цьому чоловік ані на мить не відпускав з рук валізу, що завдавало йому додаткових страждань. І тільки опинившись перед кривими дверима «Hotel del sole», він опустив свій тягар на бруківку й зі стражденною гримасою на обличчі розім’яв побілілі пальці. Після цього звів погляд угору. Під вузькою смужкою неба виднілися гострі кути прочинених віконниць. Очевидно, десь там, на третьому або четвертому поверсі, для нього приготовано кімнату…

— Attenzione! — раптом почулося за спиною, і хтось грубо штовхнув його в плечі.

Піллер боляче вперіщився обличчям просто в готельні двері, але втримався на ногах і одразу повернувся до свого кривдника. Втім, низький широкоплечий торговець, навіть не озирнувшись, вже поволікся далі провулком, тягнучи за собою на двоколісній тачці плетений короб, наповнений усіляким мотлохом.

— Сучий виродок!.. — сердито вигукнув йому вслід швейцарець і дістав хустинку, щоб витерти з-під носа кров.

Коли перестало юшити, сховав закривавлену шматку знову в кишеню й поправив капелюха. Потім підняв з бруківки валізу й зайшов до готелю.

Сонний рецепціоніст ліниво звів голову й подивився на гостя. На пухлій щоці лишився відбиток долоні, якою той щойно підпирав обличчя. Чорні скуйовджені вусики підстрибнули догори, а червоні, як у дівчини, губки сотворили щось подібне до привітної усмішки.

На стійці поруч з ним стояв телефонний апарат, облізлий бронзовий дзвоник і нерівна стопка паперів. На стіні висів годинник, розмірено відбиваючи тутешній час. Була четверта по полудні.

— Добридень, сеньйоре, — хриплим від дрімоти голосом привітався адміністратор.

Піллер придивився до його обличчя з червоною плямою на щоці й чомусь подумав, що такий самий слід лишився би й від ляпаса. Він навіть уявив, як щосили б’є ні в чому не винного італійця по мармизі, а той німує від болю й здивування і тільки вибалушує на нього свої чорні, як ґудзики, очі. Одночасно пригадався торговець у провулку, що так брутально його штовхнув. Швейцарця знову охопила злість.

— Добридень, — кинув він адміністратору, сам стрепенувшись від свого сердитого голосу.

— У вас заброньовано кімнату? — запитав італієць вже без усмішки.

Прибулий кивнув і простягнув йому папірець з номером резервації.