Називай мене Клас Баєр

Віра подумала, що це дурний жарт. Його гра. Гра людини, чиє життя аж надто пересичене барвами. Вона стояла й подумки рахувала до десяти. Потім до двадцяти. Знала, що він стоїть за дверима. Була певна, що він чекає на її перелякані зойки. Та час ішов, а двері ніхто не поспішав відчиняти. Якоїсь миті її впевненість у грі та спокій різко зникли. Натомість щось стиснуло горло, вона відчула брак кисню. Серце почало битися, як навіжене. Віра почула свій пульс не лише в грудях. Сталеві молоточки відбивали ритм життя в голові, у скронях, у горлі. Ліва рука заніміла, як колись, під час панічних атак.

Таке з нею траплялося нерідко — в літаку або в метро. Одного разу потяг метрополітену зупинився посеред тунелю. Світло вимкнули. Одразу подумалося, що потяг заміновано, що зараз вони всі підірвуться від сумки, яку заздалегідь підклали терористи. Тоді вона була певна, що помирає. Серце так билося, що давило зсередини на очі, і Віра відчувала, як ті вивалюються. О боже! Знову це відчуття!

— Відчини! — нарешті закричала вона щосили. — Я нічого не бачу! Тут темно!

З того боку не чулося жодного звуку чи поруху. Віра могла заприсягнутися, що він стоїть по той бік дверей. Вона це відчувала тим чуттям, яким тварина чує свого мисливця.

— Відчини. Я прошу тебе! Мені страшно! Я задихаюся! У мене серцевий напад!

Знову тиша. Раптом у підвалі щось задзеленчало і ввімкнулося тьмяне світло. Віра примружила очі й відчула, як чолом стікають цівки холодного поту.

Вона озирнулася. Навколо було майже порожньо. Підвал чистий і доглянутий, наче ним ніколи не користувалися. Тут не було нічого, окрім ортопедичного матраца на підлозі й картатого рядна поруч. Віра побачила, що досі стоїть на сходинці. Швидко піднялася догори й почала щосили гупати по важких дубових дверях. Гучного звуку від її долонь не виходило. Вона почала гупати колінами, потім ногами. Жодної відповіді…

— Ти покидьок! Виродок! Ненавиджу тебе!

40 років тому.

Катовіце

Надто худорлявий хлопчисько хвацько працював ліктями й розштовхував зграю однолітків, що притулилися до вузького вікна на помальованій вапном стіні одноповерхового старого будинку. За мить він пробився в перший ряд і почав споглядати омріяне видиво. Там, за стіною, вирував інший світ, який для тринадцятирічних хлопчаків видавався чимось схожим на Едем. Вікно в переодягальні жіночої лазні прибиральниця завжди залишала відчиненим. Можливо, там і справді бракувало свіжого повітря, а може, її веселили зграї спітнілих хлопчаків, що билися під лазнею за право подивитися на оголені жіночі тіла.

Худорлявий Малий мав лише одну симпатію серед великого нашарування оголених рук, ніг та інших принад жіночого тіла. Його вчителька, пані Кароліна, щонеділі милася в місцевій лазні. Її перса п’ятого розміру стали магнітом, що притягував Малого до блакитної стіни міської жіночої купелі. Коли Кароліна нахилялася, її величезні груди колихалися, як дзвони на костелі, охоронцем в якому працював батько хлопчика. Власне, костел і лазню він відвідував найчастіше. До школи Малий ходити не любив. Там пані Кароліна одягала мішкоподібні сукні й ховала свій гнучкий стан від ласого ока охочих.

Малий притиснувся до вікна й мало не розтанув, як карамель. Майже перед самою шпариною стояла пані Кароліна. Ця сувора жінка, яка в школі наганяла неабиякого страху на дітлахів, перетворювалася в лазні на грайливу кобилку. Багато реготала, обмінювалася з подругами жартами (часто не зовсім зрозумілими, але надто масними). У цей момент складно було повірити, що на уроках вона била пластмасовою лінійкою по долонях учнів, які видавалися їй неробами або мрійниками, що бажають побачити у своєму житті щось більше, ніж дим із заводських труб.

Раптом позаду пролунав хруст, крик і гучний регіт. Хлопчина миттю повернувся й побачив, що один із його приятелів звалився з дерева. Гілка, на якій сидів хлопчик, не витримала його ваги і тріснула. Споглядач масного звалився вниз із гучним криком «курва!», чим миттю привернув увагу до зграї хлопчаків. З вікна, що за мить до того було оазою вуаєризму, виглянула прикрита рушниками пані Дорота — продавчиня з молочного відділу продуктового магазину.