Історія держави i права зарубiжних кpaїн

ПЕРЕДМОВА

Одним із найголовніших завдань сучасної освітньої політики є забезпечення якості освіти, адекватної темпам розвитку суспільства. Якісна освіта як складова суспільно-економічної діяльності лежить в основі розвитку будь-якої країни, а в період інформаційного суспільства стала базовою умовою конкурентоспроможності держав, їх національної безпеки, впливу на глобальні економічні і соціально-політичні процеси. Якість вищої освіти покладена в основу побудови як загальноєвропейського освітнього простору, так і систем освіти країн-учасниць Болонського процесу.

Мета освіти нині — створення такої її системи (за структурою, організацією та змістом), яка на основі національних надбань світового значення та усталених європейських традицій забезпечить підготовку фахівців, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах у системі суспільної праці для забезпечення розвитку інформаційно-технологічного постіндустріального суспільства, спроможних бути конкурентоспроможними на ринку праці, реалізовувати соціальну політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовнокультурних потреб. При цьому акцент робиться на універсальності підготовки випускника, його адаптованості до ринку праці.

На сучасному етапі розвитку суспільства величезною є роль правових знань як найважливішої компоненти особистісного та соціального розвитку. Як і в освіті загалом, у викладанні дисциплін правничого циклу відбувається удосконалення, суть якого полягає у зміні парадигми формування змісту освіти — перехід від знаннєвоорієнтованого підходу до діяльнісного особистісно-орієнтованого.

Фундаментальне значення у підготовці сучасного фахівцяправника має система знань історико-правового спрямування, складові якої забезпечують наукове підґрунтя, методологічну базу та фаховий інструментарій для вивчення галузевих і міжгалузевих напрямів юриспруденції та підготовки фахівця-правника. Саме суспільно-історична практика породжує об’єкт пізнання, висуває його на перший план для подальшого теоретичного осмислення, зокрема, проблеми джерел права, діалектики правової діяльності та правових відносин як форми і результату цього різновиду соціаль-

ПЕРЕДМОВА ної діяльності. Вивчення генези, становлення, розквіту і занепаду держави i права в певних цивілізаціях сприяє формуванню загальної i професійної культури правника. Воно, насамперед, дозволяє зрозуміти, що існування певних державно-правових інститутів історично обумовлене, залежить від рівня розвитку суспільства та правової культури населення конкретного регіону.

Теоретичне i практичне значення навчальної дисципліни “Історія держави і права зарубіжних країн” полягає у можливості на основі ґрунтовного вивчення державно-правового досвіду країн i народів cвiтy, здобутого у різні історичні періоди, глибше пізнати державно-правові реалії сучасності. Також її вивчення дає можливість здобути необхідні знання щодо здійснення економічних реформ, демократизації політичного життя суспільства i охорони прав громадян, прогнозувати подальший розвиток держави i права як в Україні, так i за її межами.

Навчальний процес є цілісною системою професійної підготовки на основі широкого використання інтегрованого підходу, синергетичних зв’язків тощо. Кінцевим результатом освіти є здатність якісно здійснювати систему функцій в процесі особистіснота суспільноорієнтованої діяльності. Готовність і спроможність фахівця до такої діяльності визначається системою компетенцій випускника навчального закладу, що включає не лише традиційно визначувані знання, уміння та навички, а й формування ціннісномотиваційних ставлень і проектування на їх основі особистісно- та суспільнозначущої діяльності*.

Радою Європи прийнято визначення ключових компетенцій , якими “повинні володіти молоді європейці”, включно серед них спеціальні і професійні компетенції в межах навчальної дисципліни**. Результатами вважаються набори компетенцій, що включають знання, глибину усвідомлення й навички особи, яка навчається. Діяльнісний принцип організації правової освіти дозволяє через спостереження та аналіз, порівняльно-історичний і формальноюридичний методи, моделювання правових явищ і процесів у правотворенні та правозастосуванні виробляти необхідні компетенції

* Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг. ред О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 112 с.

** Вища освіта України і Болонський процес / Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.; за ред. В.Г. Кременя. — Тернопіль: Видво «Навчальна книга — Богдан», 2004. — 382 с.

ПЕРЕДМОВА

ПЕРЕДМОВА у фахівця. Враховуючи зазначені позиції, автором на основі компетентнісного підходу та розробленої програми навчальної дисципліни “Історія держави і права зарубіжних країн”* запропоновано систему компетенцій при вивченні цієї дисципліни (таблиця 1).

* * *

Навчальний посібник підготовлений для студентів-юристів усіх форм навчання та всіх, хто цікавиться проблемами історії держави і права. У посібнику сконцентровано, зібрано і систематизовано провідні надбання вітчизняної та зарубіжної історико-правової науки, джерела права, наукові розробки з окремих проблем. Видання є спробою автора максимально вичерпно та водночас доступно викласти складні проблеми становлення і функціонування суспільноекономічних структур, державно-правових систем у різних країнах і регіонах світу у різні історичні періоди.

В основу посібника покладено матеріали курсу лекцій, що викладається автором студентам юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету (цивільноправова та господарсько-правова спеціалізації). З урахуванням специфіки підготовки юристів в економічному ВНЗ у посібнику окрему увагу приділено викладу соціально-економічних передумов розвитку державності і правових систем країн світу.