Містичне Різдво

Єдина таємна субстанція життя мігрує від личини до личини, від образа до образа, і щоб замкнути її в кайдани Зчеплення, потрібно скористатися тими чи іншими видами магічних вузлів.

Джордано Бруно «De vinculis in genere»

Відомий алхімік, телеофізик і мандрівник Анрі Орасьєн Дюар, відвідавши 1752 року Буковину, писав у своєму подорожньому щоденнику:

«Цінність цих земель, з яких після укладення Бєльзької конфедерації ціною чималих зусиль вдалося вигнати завойовників-турків, згодом стала очевистою будь-якому мудрованому філософу. Дикі гори, чиї скарби, як вважалося раніше, полягали лише в будівельному лісі, хутрі та певній кількості пасовищ, виявилися винятково багатими на життєдайну силу Землі. Тутешні мешканці, які, загалом, досить розумні, винахідливі та досвідчені в усіх необхідних для життя ремеслах, зазвичай зосереджуються на корисному та необхідному. До того ж їм не властива надмірна релігійність — можливо, ще й з тієї причини, що в тутешніх горах досі сильна віра в духів природи, спілкування з якими видається більшості справою аж ніяк не вартою догани. Імовірно, через ці обставини плоди Нового Ренесансу були прийняті тут із захопленням, а вчені, що прибувають зі столиці та інших міст, завжди у пошані».

Продемонструвавши неабиякі завзятість і жагу до пізнання, які є щонайважливішими душевними рисами будь-якого справжнього дослідника, Дюар дістався навіть до маловідомого за тих часів Творельця, якому також приділив кілька рядків:

«Я ще не зустрічав місць, де Геб був би таким могутнім і чистим. Джерело цієї гори суттєво перевершує за своїми якостями усі бачені мною в Трансільванії і, можливо, має бути назване найщедрішим і найстійкішим у всій Європі. Тому я не був надто здивований, побачивши, що співтовариство алхіміків, які оселилися на схилах гори, значно чисельніше, ніж можна було собі уявити, зважаючи на розповіді, почуті мною у Чернівцях. Тутешні майстри присвячують увесь свій час дослідженням і створенню фабрикатів, які є найбільш попитними серед народу Українського князівства. Їхні тинктури незмінно чисті, Зчеплення надійні, а небезпеки, пов’язані з мимовільним вивільненням стихійних сил, зазвичай мізерні. Усі реакції відбуваються надзвичайно швидко: ті, що у Київській академії потребують трьох-чотирьох діб, тут тривають лише кілька годин. А результати тінгування{1} часом настільки блискучі, що вражають самих філософів. Єдиним недоліком джерела є надзвичайна віддаленість гори від міст і центрів ученості. Дорога до неї проходить повз дивовижно мальовниче озеро у формі серця, поетично назване “Оком гір”, і є прегарною, проте такою самою важкопрохідною. Тож, побоююся, мине чимало часу, перш ніж могутність цього Омфалоса{2} буде використана належним чином. Та колись це неодмінно станеться. Народ князівства щедрий, не прагне до великого багатства, але надзвичайно цінує свою свободу, без якої не уявляє життя. А події нещодавнього минулого довели: сили, які подані були до людських рук Новим Ренесансом, цілком здатні допомогти їм захищати свої вольності, гідність і устрій суспільства, яке вони вважають, і подекуди небезпідставно, єдино справедливим. Через це розвиток алхімії, телеофізики, герметичної геометрії, механіки викривлень та інших напрямів практичної філософії завжди зустрічатимуть у тутешніх землях не меншу підтримку, ніж у Нюрнберзі або Лондоні».

Якщо месьє Дюар повернувся би до Творельця за сто з лишком років, він, найімовірніше, порадів би та навіть загордився, оскільки його передбачення справдилися повною мірою. Громада алхіміків розрослася, перетворившись на невелике, але гарне й упорядковане містечко. На вершині гори спорудилася причальна вежа хмароплавів, а «важкопрохідну дорогу» замінив сталевий дромос — тож тепер милуватися красою, що так захопила французького мандрівника, можна було з цілковитим комфортом: з вікна затишного вагона або навіть каюти летючого судна.