Моріс Неймовірний і його вчені щури

ПЕРЕДМОВА ДО КНИЖКИ. «МОРІС НЕЙМОВІРНИЙ І ЙОГО ВЧЕНІ ЩУРИ»

Роб Вілкінс, друг та бізнес-менеджер Террі Пратчетта.

Вілтшир, березень 2022 року

Я точно пам’ятаю, де я був, коли Террі Пратчетт розповів мені історію, яку ви прочитаєте на цих сторінках. Це було у барі «Щуролов» у Палас-готелі в Сан-Франциско. Террі саме перебував, як зазвичай, у своєму хаотичному книжковому турі Америкою — «поїхав у тур із новим альбомом», як він полюбляв це описувати — і після довгого дня, сповненого автографів, розмов, знайомств, бесід, ми розслаблялися за келихом пива.

Або думали, що розслаблялися. По телевізору у барі показували баскетбол, але Террі значно більше цікавило зображення, що висіло за стійкою — велика картина американського художника Максфілда Перріша, під назвою «Гамельнський щуролов».

— Ти ж розумієш, що все це було дурисвітство? — спитав раптом Террі.

— Про що це ти? — перепитав я.

І його понесло в історію, яка, мабуть, вже певний час вибудовувалася в його голові, але тільки зараз поспіхом оформилася. Історія кота, який жив у Дискосвіті та придумав неймовірно хитру схему з вилову щурів. Як Гамельнський щуролов, але зовсім по-новому. І там мав бути хлопчик Кейт, що здається тупим, і дівчинка Зловісія, що здається розумною, а ще мало бути багато розумних щурів, і щури мали отримати імена з папірців та шматків упаковки, які вони знайшли на магічному смітнику за Невидною Академією: Длязасмаги, Обережно Боби, Стороннім Вхід, Свинячашинка. Але головним героєм мав стати кіт — загартований у битвах шахрай на ім’я Моріс — бо Террі обожнював котів, мабуть, більше за усіх інших створінь. Террі розповів мені весь сюжет — початок, середину та кінець — просто на місці, нібито все це склалося в його голові просто під цим гігантським полотном Перріша.

А потім ми пішли в його номер, відкрили ноутбук, і Террі почав диктувати мені, а я стукотів по клавіатурі, оскаженіло намагаючись встигати за ним

З цієї історії можна зробити три висновки: по-перше, Террі був безмежно енергійною людиною, по-друге, він не те щоб дуже полюбляв баскетбол, і, по-третє, історії самі легко приходили до нього. Вони виливалися з нього будь-коли, будь-де, завжди і скрізь. Йому не потрібні були картки, дошка та маркер, або мішанина стікерів на стіні. Террі навіть не записував нічого у блокнот. Єдине, чого вимагали історії Террі — це Террі. Сюжет кожного з романів будувався по ходу написання, і у процесі він зберігав, перекручував, тасував та переходив назад чи вперед просто у себе в голові. Ба більше: він це робив завиграшки. Майже два десятиліття, що я пропрацював із Террі, я спостерігав за його творчим процесом щодня, і кожен день він мене приголомшував. Здавалося, всі подробиці сюжету, що розгортається, були у нього просто на долоні. Контроль над вигаданими світами, якими була сповнена його уява, був повним.

За півтора роки після того вечора у Сан-Франциско роман «Моріс Неймовірний і його вчені щури» було відзначено Медаллю Карнегі, найпрестижнішою премією у британській дитячій літературі. В Лондоні я спостерігав, як Террі скромно приймає медаль, а потім негайно здирає з неї золоту обгортку та відкушує шматок, чим лякає всіх присутніх.

Премії та призи, звісно, не мали великого значення — точно не у світі книжок. Вони були просто шматками металу чи навіть шматками шоколаду. Але ця нагорода все ж таки мала значення — принаймні для Террі. Це було перше визнання його успіху в авторитетної публіки, яке закінчило, як писала «Ґардіан», «шістнадцять років зневаги від літературної еліти». Деякі люди у впливових організаціях вирішили, що Террі не може бути серйозним письменником, бо він пише фентезі; нібито фентезі не було, врешті-решт, джерелом всієї художньої літератури. Деякі інші люди вирішили, що Террі не може бути серйозним письменником, бо він пише та продає так багато книжок — особливо збочена позиція, але знову-таки сноби часто є збоченцями. А ще деякі люди вирішили, що Террі не може бути серйозним письменником, бо він смішний, а смішний — це антонім до слова «серйозний». От тільки, як уже давно підмітив Ґілберт Честертон, один із найперших кумирів Террі, антонім до «смішний» — це не «серйозний». Антонім до «смішний» — це «несмішний».