| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Олександр Гаврош |
| Жанр: | Ім’я на обкладинці · Біографії і мемуари |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| Серія: | Ім’я на обкладинці |
| ISBN: | 978-966-10-7577-0 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
У книжці зібрані документальні розповіді відомого журналіста і письменника Олександра Гавроша про одного з останніх українських опришків Миколу Шугая (1898–1921). Постать закарпатського розбійника досі є творчою інспірацією для наших сусідів — чехів та словаків. За кордоном про нього видають книжки, ставлять п’єси, знімають фільми. В Україні про Миколу Шугая все ще знають мало. Досі документальної книжки про нього для широких читацьких кіл у нас не видавали. Значна частина у нашому виданні приділена чеським першоджерелам, які вперше оприлюднюються українською.
1. Найлітературніше село Закарпаття
Кілька думок біля пам’ятника Миколі Шугаю
Я к не дивно, гірська Колочава може конкурувати навіть із Ужгородом за літературну корону краю. Класик чеської літератури Іван Ольбрахт, який протягом шести років приїжджав на Закарпаття, традиційно зупинявся в цьому верховинському селищі у 1930-х роках. Ольбрахт виявився вдячним відвідувачем, написавши про Колочаву три свої найкращі книжки: «Микола Шугай, розбійник», «Голет у долині» та «Гори і століття». Всі вони мали щасливу долю, багато перевидавалися, перекладені на чимало мов. Дві перші ще й екранізовані.
До слова, Ужгород не може похвалитися книжкою про себе, яка би була перекладена на десятки мов, як-от роман про останнього опришка Карпат.
Але крім Ольбрахта, у Колочаву приїжджав ще один видатний чеський письменник Владіслав Ванчура. Разом вони зняли у 1934 році художній фільм «Марійка-невірниця», який зафіксував життя в цьому колоритному селі. Причому грали у художній стрічці не актори, а самі колочавці. Знімали без жодних декорацій. Тож маємо унікальний документ доби. Фільм гарно сприйнявся у Чехословаччині, зробивши Колочаву символом міжвоєнного Закарпаття.
Колочава віддячила Ольбрахту, створивши у 70-х роках один із перших літературних музеїв краю, який був присвячений цьому визначному письменникові. У 80-х роках ужгородець Іван Долгош пише роман про перебування Івана Ольбрахта на Закарпатті під символічною назвою «Колочава».
Нині у цьому селі на центральній вулиці стоять аж чотири пам’ятники письменникам: Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Олександрові Духновичу та тому ж Іванові Ольбрахту. Згодом було відкрито перший на Закарпатті пам’ятник книжці — рукописній пам’ятці «Перло драгоцінне», що була написана в Колочаві.
А в 2011 році в гірському селищі нарешті постав пам’ятник найвідомішому колочавцю — розбійникові Миколі Шугаю. Скульптура Петра Штаєра прикрашає вхід до музею під відкритим небом «Старе село». І це знову ж таки — перший пам’ятник літературному героєві на Закарпатті.
Тож хто такий — цей останній опришок Карпат?
Про Миколу Шугая в Україні знали мало: документальної книжки про останнього опришка Карпат для широких читацьких кіл у нас не видавали, тоді як у сусідів — чехів і словаків — про нього виходили книжки, ставилися п’єси й знімалися фільми. Олександр Гаврош зібрав свої документальні розповіді про Шугая в одну книжку і значну частину віддав чеським першоджерелам, які вперше оприлюднюються українською. Серед них — розбір книжки Оти Голуба «Справа: розбійник Микола Шугай» і репортаж Їржі Опеліка «Шість годин у Колочаві» з 1963 року.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
