| Видавництво: | Видавництво Старого Лева |
| Автор: | Анна Ціма |
| Жанр: | Сучасна проза |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 9789664483275 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Прокинутися на Шібуї» — роман чеської письменниці Анни Ціми (оригінал 2018 року, видавництво Paseka). Українською вийшов у «Видавництві Старого Лева» 2024 року в перекладі Любові Павлишин.
Коли сімнадцятирічна Яна потрапляє в Токіо, місто своєї мрії, вона хоче залишитися тут назавжди. Але зовсім скоро дівчина переконається в тому, до яких жахливих наслідків може призвести таке бажання. Одна частина героїні через містичне розділення ніби застрягає у зачарованому колі й опиняється замкненою в Шібуї — гамірному районі Токіо, центрі японської поп-культури з безліччю торгових центрів та розважальних закладів, відомому своїм нічним життям.
Поки молодша версія Яни блукає містом, потрапляє в дивні ситуації та шукає шлях, як повернутися додому, двадцятичотирирічна Яна вивчає японістику в Празі, відчайдушно мріє потрапити до Японії та разом із диваком-докторантом намагається перекласти японський твір. Доля його автора, загадкового й маловідомого письменника Кійомару Кавашіти, матиме більший вплив на розвиток подій, ніж Яна навіть могла собі уявити...
Переклад цієї книги і друк здійснено за підтримки Міністерства культури Чеської Республіки
Ігорю, татові та Аделі
Частина перша. Прага
1
Мені абсолютно не цікаво проводити час із дівчатами. Їхні теревені — повна нудьга. Мені реально байдуже, який у неї пес, які ніжні глибокі очі в її бойфренда, і справді начхати, що в косметичних магазинах з’явився американський бальзам для губ у круглястих баночках.
Дівчата обговорюють по колу одне й те саме. Що в гімназії, що в універі — однаковий треш. У дівчат існує потреба вразити інших своєю винятковістю, і через це вони постійно випендрюються одна перед одною. Так, ніби життя — одне велике змагання. Конкурс краси й інтелігентності, де відбуваються постійні батли на кшталт: хто краще провів вечір, хто більше подобається хлопцям і з ким вони хочуть зустрічатися.
Крістіна у багатьох моментах така сама. Та оскільки ми знайомі ще з гімназії, вона стала однією з небагатьох дівчат, з якими я могла комунікувати. У неї рожеве волосся, а у вільний час Крістіна активно відстоювала рух, котрий намагається довести, що танець на пілоні — шляхетний вид спорту. Поряд із цим вона займалася винайденням ліків від раку. Більшість часу Крістіна просиджувала в лабораторії над своїми дослідженнями, котрі тримала у великій таємниці. То немає чого дивуватись, коли щовечора вона робить викрутаси на пілоні догори дриґом.
Крістіна — досить екстравагантна дівчина. Хлопцям вона подобається, але її різкість та інтелект через деякий час врешті відлякують залицяльників. Ніхто реально не очікує, що дівчина з рожевим волоссям замість вечорами переглядати фільми зі своїм хлопцем обирає розв’язувати хімічні рівняння. Інколи я запитую себе: «Чому вона не може знайти собі нікого нормального?». Найімовірніше, вона сама навіть не уявляє, яким має бути той «нормальний». У цьому частково винен її тато, котрий звалив на Шрі-Ланку, коли їй було п’ятнадцять. Крістіні в перехідному віці тоді реально не вистачало нормального чоловічого прикладу.
Тато Крістіни став буддистським монахом на Шрі-Ланці, а це далеко не ідеальний приклад маскулінності для дівчини в пубертаті. Іноді він з’являється в її снах, коли хоче попросити про якусь послугу чи привітати з днем народження. Мобільного зв’язку з ним немає. Крістіна, звичайно, дуже злиться на свого старого. Це, звісно, краще, ніж якби він після розлучення скоїв самогубство. Проте вона все одно була ображена на нього. У формулярі на отримання стипендії чи в якихось інших документах у рядку про місце роботи батька вона з важкістю пише: «Буддистський монах».
2
Коли Прагою прогулюються так звані кришнаїти, Крістіна з відразою переходить на другий бік вулиці. Найбільше її бісить, коли якийсь самозванець у жовтому халаті на площі Республіки чи на Іпаку1 намагається втулити псевдонаукові книжки про кармічні цикли та інші дурощі.
— Дівчино, — звертається він до неї. — Ви схожі на людину з відкритими думками.
Крістіна зупиняється на хвилину й проколює його ненависним поглядом. Проте чоловіка це не зупиняє і він далі силує її купити книжку.
— Ви знаєте, що таке карма?
— Так, у мене стоїть одна у ванній кімнаті2, — відрізає Крістіна й намагається утекти. Проте монах пришвидшує крок: «Я б з радістю розповів дещо про ваше життя. Не тільки про сучасне, а й про попередні та про майбутні. Вас це точно зацікавить. Тут є така книга…».
— Мене не цікавить, я вже достатньо про все це знаю.
— Але ж це про життя…
Крістіна ледь не вибухає і просто спопеляє чоловіка поглядом.
— Послухайте, мене це дійсно не цікавить!
— Але мало б цікавити!
Тепер Крістіна по-справжньому злиться.
— Слухайте сюди, невдахо! Мій батько — справжній монах у монастирі Ведува у Коґґалі на півдні Шрі-Ланки! Якщо вам це, звісно, про щось говорить. І коли я захочу дізнатися більше про свою карму, то спитаю в нього!
Чоловік замовкає — такого він точно не очікував.
— Але в цій книзі…
— Мене не цікавлять ваші книжки! Якщо хочете їх комусь продати, відправте краще моєму батькові на Шрі-Ланку. Він, можливо, їх перегляне.
Чоловік мовчить.
— Проте я сумніваюся, що батько буде мати на це час, адже він постійно медитує. Якщо ви монах, то також мали б! І викиньте ці навушники від «айфона», що бовтаються у вас на пузі.
«Прокинутися на Шібуї» — роман чеської письменниці Анни Ціми; оригінал вийшов 2018 року у видавництві Paseka, українською його переклала Любов Павлишин, видання з'явилося у «Видавництві Старого Лева» 2024 року на 416 сторінках. За анотацією видавця, сімнадцятирічна Яна потрапляє в Токіо, місто своєї мрії, і хоче лишитися тут назавжди — але через містичне розділення одна її частина застрягає в Шібуї, гамірному районі японської поп-культури. Поки молодша Яна блукає містом і шукає шлях додому, двадцятичотирирічна Яна вивчає японістику в Празі й разом із диваком-докторантом намагається перекласти твір загадкового письменника Кійомару Кавашіти. Художнє оформлення українського видання зробили Анна Ціма й Ігор Ціма, а переклад і друк здійснено за підтримки Міністерства культури Чеської Республіки.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
