ВСТУП В усі часи перекладна література була не лише важливим містком єднання народів, слугувала надійною опорою порозуміння між різними цивілізаційними культурами, а й давала людині змогу безпосереднього входження у світи нових ідей, художніх образів, високих моральних цінностей. Уже період давньоукраїнського літературного розвитку позначений потужністю перекладних текстів: відомо, що із збережених півтори тисячі рукописів ХІ–Õ²V століть понад дев’яносто відсотків становлять переклади або різного роду переробки. Йдеться як про тексти релігійного спрямування, за допомогою яких утверджувалося християнство, так і про твори світського характеру. Еволюцію української літературної мови можна найкраще побачити і зрозуміти через хронологічно послідовну публікацію безпосередньо пам’яток перекладної літератури. Переживаючи лихоліття азіатських навал, бездержавності в царській і радянській «тюрмі народів», існування та збереження нації вирішальною мірою забезпечував розвиток української мови й літератури, у тому числі її перекладний потенціал. Вагомі відомості, глибокі знання, оригінальний художньо-мистецький досвід, здобуті в результаті численних відтворень чужомовних текстів, завжди живодайно впливали на інтелектуальний рівень, творчі можливості того чи іншого народу. Для українців важливими, конче необхідними були і залишаються всі типи мовного спілкування за допомогою перекладу. Однак сучасну видавничу справу і журналістику цікавить, насамперед, переклад писемний, кожен з видів якого відзначається жанрово-стильовими особливостями текстів. Та особливо складними й відповідальними є переклади художніх творів, зокрема, поетичних, прозових, драматичних, у тому числі літератури для дітей, сатири та гумору, публіцистики. Випуск у світ перекладних творів художніх, наукових, навчальних, дитячих видань потребує не лише високоякісного відтворення кожного оригіналу, а й значних зусиль, спрямованих на їх редакторську підготовку. З усіх видів цієї роботи саме редагування перекладної літератури займає великий обсяг і вважається чи не найскладнішим етапом загальної підготовки рукопису до друку. Хто ж може бути тією осо-
ВСТУП бою, яка бере на себе відповідальність за донесення до читача в повному обсязі відтвореного оригіналу, здатною забезпечити всебічну допомогу перекладачеві та необхідний контроль за дотриманням багатьох важливих умов практики? Редактор і переклад... Поєднання цих понять має багато складових, від реалізації яких значною мірою залежить успіх видавничого проекту, презентація читачеві конкретного твору зарубіжного автора. Далеко не кожному редакційному працівникові можна довірити рукопис з перекладним твором, який зумів би надати йому повноправну путівку в життя. Для цього потрібно мати одночасно багато фахових якостей, насамперед, добре володіти мовою оригіналу і мовою перекладу, глибоко знати й розуміти закони та принципи відтворення іншомовних текстів, а також пройти спеціальну підготовку, набути досвід редагування подібних рукописів. Тому завданням навчального посібника «Редактор і переклад. Основи видавничої роботи з відтвореними текстами» є розкриття основних засад, форм і методів редакторської роботи, подання визначальних принципів і найважливіших видавничих вимог до перекладних рукописів. Водночас його автор аналізує історичний досвід редакторської підготовки до друку перекладних текстів, знайомить з принципами роботи найдосвідченіших представників української школи редакторсько-перекладацької майстерності, зосереджує увагу читача як на видах редагування перекладної літератури, так і на його особливостях, мовностилістичних засадах цього процесу, втратах при відтворенні іншомовного тексту й конкретних методах редакторської допомоги перекладачеві. Окремий розділ присвячено практиці редагування перекладної літератури в періодичних виданнях – у газетах та журналах. Від старанної й відповідальної редакторської роботи над підготовкою перекладного тексту до друку залежить багато, але далеко не все. Основна ноша залишається за тим, хто береться за відтворення авторського оригіналу і спроможний продемонструвати при цьому творчу винахідливість, особливе відчуття слова, різноманітних аспектів нормативних явищ і мовних стихій, письменницьких несподіванок, новацій. Тільки в поєднанні таланту перекладача і таланту редактора з’являється досконало відтворений текст, який із вдячністю сприйме читач.
РОЗДІЛ 1 ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА ЯК СУСПІЛЬНА ПОТРЕБА: СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ І сторія багатьох народів позначена таким видатним явищем суспільного розвитку, як поява і використання для духовних потреб літературних та інших творів, перекладених з мов близьких чи далеких сусідів. Рукописні книги, вміщуючи чужі зразки, відтворені засобами іншої мови, що за змістом і формою наближалися до оригіналу, давали змогу реально опанувати найкраще, ставати врівень з літературно-мистецькими вершинами. Саме цей процес мав на увазі Іван Франко, коли стверджував наприкінці XIX ст., що «передача чужомовної поезії, поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст розуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями» 1.
З історичних глибин українського перекладацтва Вже від княжої доби на українських землях стає відомою перекладна література, якою користувалися в церквах, навчальних закладах, бібліотеках. Це були переважно твори, перекладені з грецької мови, 1 Франко І. Я. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. – К.: Наукова думка, 1976. – Т. 5. – С. 7.
