Вечірні крамниці вулиці Волоської. повість-казка

Розділ 1

На південному схилі Лисої гори у великому гнізді жила собі ворона Васса.

Щоранку вона прокидалася пізно й снідала сиром із булкою.

У гнізді Васси, як це часто буває у гніздах, геть усі речі були розкидані, тож панував Безлад.

Васса страшенно любила Безлад і була дуже щаслива в ньому.

Тож серед любого її серцю Безладу ворона постійно знаходила що-небудь, що займало її увагу аж до обіду.

Коли ж наставав післяобідній час, ворона вилітала з гнізда і летіла низько над київськими дахами на вулицю Боричів тік.

Багато хто знає ті місця!

Далі Васса задумливо йшла вздовж Дніпра, аж поки не потрапляла на вулицю Волоську, де вже потроху відчинялися вечірні крамниці, про які в нас буде мова.

Хто ж не чув про знамениті крамниці на Волоській, які відчиняються після обіду!

Декотрі з них починають працювати тільки після заходу сонця, а інші — після опівночі.

Ворона Васса працювала в крамниці «Каппадокія», яка відчинялася щодня рівно о шістнадцятій годині.

Власне, сама Васса і відчиняла важкі дубові двері крамниці й голосно гукала: «Заходьте!».

Навіть якщо на вулиці не було нікого або майже нікого, Васса все одно вигукувала ці слова. Бо так було треба.

У «Каппадокії» продавалися різні товари. Усі — такі, що їх найкраще продавати ввечері. Тут були чорні оливки в зелених банках, зелені оливки в банках білих, а ще — дерев’яні ґудзики усіх можливих форм та розмірів. Були також дуже дивні речі, як-от: таблиця Піфагора, казки Езопа, теорема Фалеса та діалоги Платона. А ще, звісно, загадковий апейрон вищого ґатунку в прозорих скляних слоїках.

Але, якщо чесно, вечірні крамниці вулиці Волоської існували зовсім не для продажу товарів. Це були місця таємних вечірніх зустрічей.

Зазвичай перші кілька хвилин ніхто не заходив до крамниці «Каппадокія». Але щойно ці перші кілька хвилин минали — на порозі з’являвся кіт Роман, чорно-сірий, смугастий.