| Видавництво: | Видавництво Старого Лева |
| Автор: | Меґґі Шіпстед |
| Жанр: | Сучасна проза |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 9789664483282 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Велике коло» — роман американської письменниці Меґґі Шіпстед (оригінал 2021 року). Українською вийшов у «Видавництві Старого Лева» 2024 року в перекладі Вікторії Зенгви.
«Велике коло» — монументальний та емоційний роман, що розповідає історію сміливої пілотеси, яка вирішила за всяку ціну здійснити свою найбільшу мрію.
1914 рік, Америка. Після порятунку з океанського лайнера, що зазнав катастрофи, Меріан і Джеймі Ґрейвсів забирає до себе на виховання їхній дядечко — ексцентричний та не дуже відповідальний чоловік. Через кілька років Меріан зустрічає пару сміливих пілотів і назавжди закохується у польоти.
Століття потому відома актриса Гедлі Бакстер отримує роль Меріан у фільмі. Енергійна, прониклива й талановита, Гедлі прагне зламати стереотипний образ, який навколо неї створила романтична кінофраншиза. Вона вживається в образ героїні, захопливо відкриваючи для себе історію реальної Меріан. Долі двох жінок схожі. Кожна з них опанована жагою до пізнання себе, хоча їхні історії тривають у різних місцях і в різні часи.
Моєму братові
Живу я життям, що росте кругойдучно,
Над речами ширяє всіма.
Найвищих довершень я прагну розпучно, —
Може, їх прагну дарма?
Кружляю під Богом од віку віків,
Ширяю над баштою літ;
Не дізнаюся, хто я: великий спів,
чи буря, чи сокола зліт.
Райнер Марія Рільке,
з «Книги годин»1
***
Якщо розрізати будь-яку сферу на дві ідеально рівні половини, окружність розрізу кожної половини буде великим колом. Це найбільше коло, яке можна намалювати на сфері.
Екватор — це велике коло. І так само кожна лінія довготи. На поверхні такої сфери, як планета Земля, найкоротшою відстанню між двома точками є дуга — сегмент великого кола.
Точки, протилежні одна одній, як Північний і Південний полюси, перетинаються безкінечною кількістю великих кіл.
Літл Америка ІІІ, шельфовий льодовик Росса, Антарктика 4 березня 1950 року
Я народилася мандрівницею. Прагнула покрити землю, як морська птаха — хвилю. Деякі птахи летять, аж доки вмирають. Я пообіцяла собі: моя остання посадка буде не безпорадним падінням, а різким зануренням олуші — я навмисно цілитимуся пірнути в морську глибінь.
Я скоро вирушаю. Намагатимуся дотримуватися кола, щоб кінець зійшовся з початком. Я хотіла би, щоб лінія була прямою, як меридіан, ідеальною, натягнутим обручем — але наш курс викривила невідворотність: випадково розкидані острови й аеродроми, літак потребує пального.
Я ні про що не шкодую, але шкодуватиму, якщо дозволю собі. Можу думати лише про літак, вітер і той далекий берег, де знову починається земля. Погода налагоджується. Як змогли, ми залатали пробоїну. Я скоро вирушаю. Ненавиджу цей день, який ніколи не закінчується. Сонце кружляє наді мною, як падальник. Я хочу розсипу зірок.
Кола дивовижні, бо вони безкінечні. Все безкінечне дивовижне. Але безкінечність — також і мука. Я знала, що горизонт неможливо впіймати, але все одно женуся за ним. Я чиню дурницю, проте не маю іншого вибору, крім як продовжувати.
Усе не так, як я думала. Зараз коло майже закрите, його початок і кінець розділяє останній страхітливий клапоть води.
Мені здавалося, я побачу світ, але тут забагато світу й замало життя. Мені здавалося, я щось завершу, але зараз сумніваюся, що щось можливо завершити. Мені здавалося, я не боятимусь. Здавалося, я стану чимось більшим, ніж є, натомість знаю, що я — це щось менше, ніж я думала.
Ніхто ніколи не повинен цього прочитати. Єдине, що мені залишилось, — це моє життя.
І все ж, і все ж, і все ж.
Останній запис із книжки «Море, небо, птахи між ними. Загублений бортовий журнал Меріан Ґрейвс».
Опублікували «Д. Венслес і сини», Нью-Йорк, 1959
Лос-Анджелес Грудень 2014 року
Я дізналася про Меріан Ґрейвс лише тому, що в дитинстві одна з дівчат мого дядька любила тягати мене до бібліотеки, і якось я випадково надибала там книжку «Хоробрі жінки неба». Мої батьки полетіли на літаку й не повернулися, і з’ясувалося, що значний відсоток хоробрих жінок неба спіткала така сама доля. Це привернуло мою увагу. Думаю, я хотіла, щоб хтось переконав мене, що авіакатастрофа — це непоганий спосіб піти; хоч якби хтось колись так сказав, я подумала би, що це лайно собаче. У розділі про Меріан писалося, що її виховував дядько, і коли я це прочитала, то вкрилася сиротами, бо мене теж виховував (ну, типу, виховував) мій дядько.
Мила бібліотекарка десь відкопала для мене книжку Меріан «Море, небо… і щось там іще», — і я зависла над нею, як астролог над картою зірок, сподіваючись, що життя Меріан в якийсь спосіб пояснить моє власне, підкаже мені, що робити і як бути. Більша частина того, що вона написала, одразу ж вивітрилася мені з голови, хоч я відчула туманне прагнення перетворити свою самотність на пригоду. На першій сторінці щоденника я великими літерами написала: «Я НАРОДИЛАСЯ МАНДРІВНИЦЕЮ». Потім я нічого не писала, бо як ти це робитимеш, якщо тобі десять років і ти весь час проводиш або в будинку свого дядька у Ван Найсі, або на прослуховуваннях для телевізійної реклами? Після того як я повернула книжку, то забула про Меріан. Насправді майже всі хоробрі жінки неба забуті. Про Меріан був один випуск моторошної телевізійної програми у 1980-х, і кілька ентузіастів розганяли свої теорії в інтернеті, але однаково Меріан не стала чимось на кшталт Амелії Ергарт. Людям принаймні здається, начебто вони щось знають про Амелію Ергарт, хоч вони й не знають нічого. Бо це неможливо.
«Велике коло» (англ. Great Circle) — роман американської письменниці Меґґі Шіпстед, який вийшов у видавництві Alfred A. Knopf 4 травня 2021 року. Того ж року він увійшов до короткого списку Букерівської премії, а 2022-го — до короткого списку Women's Prize for Fiction. Роман складається з двох паралельних оповідей про двох вигаданих жінок: одна розповідає про зниклу льотчицю ХХ століття Меріан Ґрейвс, друга — про акторку ХХІ століття Гедлі Бакстер, яку обрано на роль Меріан у фільмі про її останній політ. Українською роман переклала Вікторія Зенгва; видання вийшло у «Видавництві Старого Лева» 2024 року на 824 сторінках.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
