Весняний сад (Багаристан)

А бдаррахман Д жамі

В есняний сад (Б агаристан)

З перської переклав Роман Гамада

АБДАРРАХМАН ДЖАМІ ТА ЙОГО «ВЕСНЯНИЙ САД»

Нуреддін Абдаррахман ібн Нізамеддін Ахмад ібн Шамседдін Мохаммед на­родився у 1414 році в містечку Джам поблизу Нішапура, а не в Гераті, куди переїхав з батьками ще малою дитиною. Існує біогра­фія Джамі, написана одразу після його смерті на замовлення Навої Абд аль-Васі’Нізамі («Життєпис Мауляві Джамі»), і її рукопис, що знаходиться в Інституті з вивчення східних рукописів АН Узбекистану, схарак­теризований відомим іраністом Є.Е. Бертельсом як унікальний, а також «Доповнення до «Подувів дружби» Мауляві Джамі» Абдальгафура Ларі, на які переважно й спиралися дослідники його творчості, та багато інших біографій і тазкіре, середньовічних літературних антологій, де поряд із цінними повідомленнями су­сідять часто-густо легенди й літературні анекдоти.

Відбувши в Гераті початки наук, слухаючи уроки в найкращих учених (відо­мого арабіста мауляни Джунайда Усулі, мауляни Ходжі Ала ед-Діна Алі Самар­канді), Джамі обирає собі духовним наставником шейха суфійського ордену накшбандія Саад ед-Діна Кашгарі, а згодом стає придворним поетом (Є.Е. Бертельс твердить, що погодитися з таким визначенням статусу поета навряд чи можна) султана Хусейна Байкари (правив у 1469–1506 рр.), який завжди прихильно ставився до дервішів і був палким любителем поезії. Коли султан Хусейн сів на престол, слава про поета, зарівно як і про відомого вченого-енциклопедиста XVI ст., давно вже розійшлася мусульманським Сходом. Джамі — епілог класицизму, а також дуже характерне втілення своєї епохи. «Творчість Джамі, — зазначає Є.Е. Бертельс, — передусім вражає розмаїттям жанрів. Він залишив нам три ліричні дивани, сім великих епічних поем, художню прозу, ро­боти історичного характеру, роботи з історії літератури, статті з філософії суфіз­му. Історики перської літератури (Г. Ете, Е.Дж. Браун) назвали Джамі останнім класиком, він мовби підсумовує увесь попередній літературний розвиток».

В оцінці творів Джамі щодо кількості та їх автентичності думки вчених розхо­дилися, і причиною тому — ба­гатюща творча спадщина Джамі як поета й ученого, величезна кількість самих рукописів, написаних за життя поета й дещо пізніше, на початку XVI століття. «Документальні джерела свідчать про те, що Джамі в останні роки життя особисто підготував повне зібрання своїх творів — куллійат», — зазначає таджицький учений А. Афсахзод. Один із таких списків («чудовий куллійат ташкентської бібліотеки»), виконаний Мохаммедом ібн Хасаншахом аль-Катибом аль-Гараві 1502 року (тобто через десять років по смерті Джамі), включає 38 його творів (інвентарний номер 1331 у Зібранні східних рукописів АН Узбеки­стану). Другий список куллійата Джамі, зроблений у 1525–1530 роках, знаходиться в Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці ім. М.Є. Салтикова-Щедріна (шифр за каталогом Дорна 422); він також мав містити ті самі 38 творів, які зазначені в списку 1331, однак з невідомих причин («неохайність переписувача») частина творів не увійшла до цього списку.