Відшукувач слідів

Елос фон Берґен був найвідомішим відшукувачем слідів Утрачених провінцій. Він був тим, хто розгадав загадку обеліска Тарнока. Він повернув графині з Оберліндена її грифона. Він упіймав убивцю сновидінь зі Старої лебединої гори. Щоправда, Елос ніколи не назвав би себе шукачем слідів. Елос фон Берґен був відшукувачем слідів. Він полюбляв казати: «Шукати сліди може кожен. Питання в тому, хто їх відшукає». І він наразі знаходив кожен слід. Або принаймні майже кожен. Одну-єдину справу, так він зізнавався цікавим замовникам віч-на-віч, йому не вдалось розкрити. Але більше про це в нього неможливо було вивідати.

Відшукувач слідів був родом із Іріандрії, столиці королівства Тримостів. Ця країна, що не мала виходу до моря, була найменшою, але найгарнішою з-поміж Утрачених провінцій. Принаймні в цьому запевняли мешканці Тримостова. Елос мав двох дітей. Тямовиту дівчинку на ім’я Ада і талановитого хлопчика на ім’я Нару. Обом минуло дванадцять літ. І вони кожного року святкували день народження разом. У цьому не було нічого незвичного, бо вони були близнюками.

У обох був лише батько, бо їхня мати померла невдовзі після народження дітей. Елос рідко говорив про неї, але в такі миті, коли Ада і Нару спонукали його до цього, вони відчували, як сильно він її кохав. Кілька років тому Елос знайшов слід нічного мага, який не хотів бути знайденим. Дітям і йому ледь вдалось уникнути помсти цього мага. Їм просто пощастило, що Нару тієї безмісячної ночі, коли цей негідник підпалив їхній будинок, не міг заснути. Коли вони з вулиці спостерігали, як язики полум’я поглинають їхню домівку, Елос переглянув своє життя. Цього разу смерть підібралась до нього занадто близько. І що було значно гіршим: смерть підібралась занадто близько до його дітей. Тому він вирішив покинути відшукувати сліди й переїхав із близнюками до найбільш дрімотної глушини, про яку йому доводилось бодай колись читати, це було так красномовно висміяне відомою письменницею Дайдрою Гарфнер селище, що мало назву Фрідгофен{1}. Елос неодноразово пояснював дітям, що місце назване на честь його засновника, і Фрідгофен було лише скорочення від гоф, тобто двір, Фрідриха. Проте Ада і Нару гадали, що це селище отримало свою назву вочевидь з інших міркувань, тому що в цій дірі розваг було не більше, ніж у мерців на цвинтарі. Але саме цього Елос і хотів. Більше жодних темних таємниць, жодних злочинів, жодних убивств. Він просто хотів тиші й спокою. Звісно, нічого із цього не вийшло.