Перш ніж говорити про дизайн ігрових систем чи дизайн ігрових даних, нам потрібно визначити, що таке гра. Хоча ви можете філософськи зауважити — мовляв, «життя — це гра» або «весь світ і все, що в ньому є,— це просто велика гра», для досягнення мети цієї книжки нам треба більш конкретно зосередитися на діяльності, яку зазвичай вважають грою, і розглянути, чим ця діяльність відрізняється від усього іншого.
Ігри створені людьми і мають кілька специфічних атрибутів. Замість того, щоби намагатися перелічити всі ознаки гри, корисніше розглянути критерії, що мають бути наявними, щоби ми отримали гру. У певному сенсі, ми створимо «контрольний список», кожен пункт якого мусить виконуватися, щоби те, на що ми дивимося, можна було вважати грою. Отже:
У наступних розділах ми розглянемо ці атрибути по черзі, щоби краще зрозуміти термін «гра».
Узгоджені, штучні правила
Коли одна тварина полює на іншу, це не гра. Цілі в такому сценарії — убити або вижити. У полюванні існують певні правила, але вони продиктовані біологією, фізикою, хімією і багатьма іншими факторами. Хоча існують фізичні межі того, що можна робити на полюванні, штучних обмежень немає; у полюванні немає такого поняття, як шахрайство.
Отже, полювання — це не гра, але в дикій природі ми можемо спостерігати, що багато тварин грають в ігри, схожі на полювання. Ведмежата можуть боротися, але не намагаються завдати одне одному шкоди. Вовки можуть переслідувати один одного як здобич, але без нападу. Це, по суті, ігри. Ми, люди, схильні вважати, що маємо монополію на створення ігор, але це не так.
Розглянемо дві форми людських протиборств: вуличну бійку та «студентську боротьбу», що культивується у багатьох коледжах США. У вуличній бійці немає жодних правил. Вуличні бої протизаконні, тому в них немає навіть натяку на якісь правила. Якщо один учасник бійки явно більший і вправніший за іншого, бій, найімовірніше, буде одностороннім. Якщо один із бійців може вихопити і застосувати зброю, він може отримати перевагу. У вуличній бійці може статися все, що дозволять фізичні обставини навколишнього середовища. Отже, вулична бійка — це дійсно бій, і її навіть можна вважати певною формою змагання, але це не гра.
На іншому кінці бойового спектру розташовується «студентська боротьба». Це також фізичне змагання, що може нагадувати бійку, але це гра. Що ж відрізняє її від вуличної бійки? Правила. У боротьбі гравцям не дозволяється використовувати зброю. Їм не дозволяється бити одне одного, навіть коли в них наявні засоби для цього, і це майже напевно надасть їм перевагу.
Тепер розглянемо змагання, що не передбачає реального фізичного контакту, не кажучи вже про бійку: шашки. Коли двоє гравців сідають грати у шашки, мета кожного з них — зняти всі шашки суперника. Хоча ніщо фізично не заважає гравцеві просто скинути з дошки шашки опонента, за правилами він не має права цього робити. Ще до гри обидва гравці домовилися, що мають створити певний набір обставин для того, щоби «взяти» шашку суперника. Тільки тоді, коли гравці дотримуються штучних правил гри, й один із них створив обставини для того, щоби зняти всі шашки, цей гравець може вважатися переможцем. У правилах гри у шашки набір обставин, необхідних для того, щоби зняти шашку суперника, є виключним — це означає, що будь-який хід, який не відповідає заявленим правилам, вважається таким, що суперечить правилам.
Якби правила гри не були узгоджені, гра швидко би зламалася і не змогла би функціонувати. Якщо існує певний набір правил гри, і гравець вирішив зіграти у цю гру, ми можемо неявно припустити, що гравець погоджується з усіма правилами — незалежно від того, чи знає він їх, і чи розуміє.
Хоча всі атрибути, що роблять гру грою, є важливими, найважливішим є те, що гра має узгоджені, штучні правила. Без цих правил гри не існує.
Гравці впливають на результат