Згадки про мою смерть

Василь Королів-Старий

Згадки про мою смерть

Український НАРОДНИЙ герой Симон Петлюра

З моїх споминів про Симона Петлюру

Упорядкування, вступна стаття Олександра Гавроша

Василь Королів-Старий (1879–1941) — відомий український письменник та громадський діяч, один із найплідніших авторів української еміграції першої половини ХХ століття, чоловік письменниці Наталени Королеви.

Уперше в Україні видаються його спомини про власне життя, написані незадовго перед смертю («Згадки про мою смерть»), та два яскраві спогади про близького товариша Симона Петлюру, якого літератор знав ще з часів навчання у Полтавському духовному училищі («Український народний герой Симон Петлюра» та «З моїх споминів про Симона Петлюру»).

Перо Василя Короліва-Старого надзвичайно легке та змістовне, а його нотатки мають непроминальне значення для української культури.

Унікальні свідчення Василя Короліва-Старого

Я кщо перший том серії «Раритет» був присвячений репортажам Уласа Самчука з Карпатської України, то у другому публікуємо спомини відомого діяча української еміграції першої половини ХХ століття Василя Короліва-Старого (1879–1941).

Уродженець Полтавщини за життя поїздив світом, залишаючи помітний слід в усьому, за що брався. Дитяча і доросла проза, поезія, драматургія, переклади, публіцистика і мемуаристика, політична і громадська діяльність, адже брав активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917–1920-х років, став одним із засновників Української Центральної Ради. А ще був вправним художником, педагогом і навіть господарником. Міжвоєнне двадцятиліття провів у Чехословаччині, де активно долучався до українського життя. Раптово помер 62-річним, щойно здавши рукопис споминів «Згадки про мою смерть» у видавництво.

Спадщина Василя Короліва-Старого велика, свого часу він був одним з найплідніших українських авторів закордоння. На жаль, чимало його рукописів так і не було надруковано, серед них — унікальні свідчення. Прикро, якщо вони втрачені назавжди.

Нинішньому українському читачеві Василь Королів-Старий відомий насамперед збірником авторських казок «Нечиста сила», який вивчається в шкільній програмі. Заслуга перед нашою культурою Василя Короліва-Старого ще й у тому, що саме він вплинув на свою дружину Наталену Королеву, аби вона, уродженка Іспанії, обрала для себе українське письменство, і нині вона є вже хрестоматійною постаттю в українській літературі ХХ століття.

Натомість повернення самого Василя Короліва-Старого у рідну культуру ще триває. І пропонована вам книжка є одним із кроків на цьому шляху. До збірника включено не тільки автобіографічні «Згадки про мою смерть» та спомини про близького приятеля і соратника Симона Петлюру, а й дві передмови до його видань у Празі (1942) та Торонто (1961), а також некролог, опублікований одразу після смерті у Кракові. Це тільки дещиця з того, що нам належить ще прочитати та осмислити з багатогранної спадщини невтомного Василя Короліва зі псевдом «Старий».

Олександр Гаврош,

упорядник серії «Раритет»

ЗГАДКИ ПРО МОЮ СМЕРТЬ

Спомини

Передмова до першого видання

Книжка Василя Королева «Згадки про мою смерть» мала бути видана як ювілейна згадка. Але виходить уже лише як квітка на гріб покійного Автора, що не дочекався свого ювілею.

Написана вона таки буквально вже «холодіючою рукою» бл. п. В. Королева, бо закінчив він її 9 грудня 1941 р., двома днями перед смертю. Того ж таки вечора, 9.XII.1941, як оповідає його Дружина, старанно вичистив і уложив свою машинку до писання, довго дивився на неї — немов прощався з нею — і пішов приготовлятися до від’їзду в Прагу.

Другого дня, в середу перед полуднем, прибув до мене до редакції і, передаючи рукопис цієї книжки, сказав:

— Перегляньте! Можливо, що це підійде до вашої видавничої програми. Відчуваю, що довго жити не буду, а хотів би, щоб рукопис знайшовся в певних руках!