Дора та Мінотавр: моє життя з Пікассо

Передмова

Відома французька фотографиня-сюрреалістка і художниця Дора Маар, або Генрієтта Теодора Маркович, як звучить її справжнє ім’я, померла в 1997 році у Парижі в дев’яносто років. У її квартирі на вулиці Савоя серед численних паперів, документів і зшитків, списаних французькою мовою, знайшли чорний зошит із нотатками хорватською мовою. Це була мова її батька Йозефа Марковича (Йосип Маркович; Сісак, 1874 — Париж, 1973). Вона вільно володіла нею, але рідко користувалася, хіба в розмовах із батьком, на відміну од французької мови її матері Луїзи Джулі Вуазен (Коньяк, 1877 — Париж, 1942), якою розмовляла щодня. Дуже ймовірно, що нотатки хорватською мовою були для неї особливо цінними, позаяк Дора асоціювала цю мову з почуттями, котрі втілював її батько, а не мати.

Окрім того, Дора Маар відома як муза Пабло Пікассо (Малага, 1881 — Мужен, 1973). Її нотатки, як і очікували фахівці, зосереджені на зустрічі з Пікассо, стосунках двох творчих особистостей, одна з яких надзвичайно домінантна, розставаннях і травматичних наслідках для Дори, а також на періоді після їхніх інтенсивних стосунків. Попри те, що нотатки в чорному зошиті не мають назви, видається доречним назвати цю книгу на честь однієї з найвідоміших картин Пікассо «Дора та Мінотавр» (1936 р.). Ця картина, можливо, найвлучніше символізує природу їхніх стосунків.

За деякими даними, більшість недатованих нотаток — частково натхненних спогадом про розмови з психоаналітиком доктором Жаком Лаканом, які позначені в її щоденнику літерою А (аналіз) — були написані в 1958 і 1959 роках. Написані від руки, фіолетовим чорнилом, чітким почерком. Саме в ті роки Дора Маар відійшла від громадського життя і наступні чотири десятиліття аж до смерті жила усамітнено. Рукопис видається матеріалом для майбутньої автобіографії, від якої мисткиня згодом відмовилась, або ж цього зшитка просто не знайшли.

Зошит, про який мова, — а цілком можливо, що це знаменитий «зошит із Менерба», котрий згадували у книгах про Дору Джеймс Тейлор, Аліція Дюжовн Ортіс та інші автори — під назвою «Останні спогади Дори Маар» був проданий на аукціоні у 1999 році. Після смерті анонімного власника він потрапив на батьківщину Дориного батька. Тепер зошит зберігається в Рієці, у знавця не лише Дориної творчості, а й самої Дори. Новий власник зв’язався зі згаданою вище авторкою і висловив умову, аби його ім’я та ім’я попереднього власника залишилися невідомими.

Незважаючи на те, що це фрагментарний і, ймовірно, незакінчений текст, він дає цінне уявлення про творчі особис­тості Дори Маар та Пікассо й, безумовно, заслуговує на публікацію. Передаємо його з редакторськими виправленнями і редакційними примітками.

Славенка Дракуліч