Годинник Аріадни

Еля, дружба, шкільне кохання і ще дещо

Ну, знайомся:

Ельвіра Сковронська або просто Еля — тринадцятирічна дівчина, тендітна зеленоока восьмикласниця з темним волоссям до плечей. Живе разом із батьками в Києві, на правому березі Дніпра. Ще не вирішила, ким хоче стати, коли виросте. Дуже любить читати, та поки що її найулюбленішими шкільними предметами залишаються хімія і біологія. Особливо — коли на уроках можна проводити різні досліди. Це їй передалося від мами. Бо мама Елі — наукова співробітниця Інституту біології і працює в старовинній будівлі в центрі Києва неподалік від Володимирського собору. Рід Еліної мами походить із Хмельниччини, а якщо точніше — із мальовничого і багатого на історичні пам’ятки села Самчики. Там зараз живуть Еліні дід Роман і бабця Тетяна.

Друга її бабця, татова мама, живе в Києві — на лівому березі Дніпра. Це відома українська актриса Аріадна Дукат. Їй шістдесят п’ять років, і вона досі активно грає на сцені та знімається у фільмах.

«Справжні актриси ніколи не старіють», — таким є одне з життєвих гасел Аріадни Дукат. І це правда. Бо вона — завжди струнка, красива й надзвичайно енергійна жінка.

Аріадна — найкраща подруга Елі. І не треба дивуватися. Іноді бабусі можуть бути навіть дуже кльовими подружками. Можеш не сумніватися в цьому. Знаю, деякі дівчата дружать зі своїми мамами. Мама Елі — хороша, але надто серйозна й сувора, щоб бути їй подруж­кою. Еля не може говорити з мамою про все на світі. А от із бабусею може. Її бабуся — сучасна і дуже крута. І завжди розуміє свою онучку. Каже, що в дитинстві була такою ж бешкетницею і мрійницею, як Еля. Тому їм завжди весело разом.

Щоправда, тато Елі не дуже схвалює цю дружбу. Річ у тім, що бабуся Аріадна завжди любила театр понад усе на світі — навіть понад власну родину.

Чоловік Аріадни, Елін дідусь, теж був актором. І вони мали дуже активне й насичене театральне життя — безперервні репетиції, прем’єри, гастролі. Тому тато Елі, коли був маленьким, майже не бачив своїх батьків. Із садочка його забирали інші родичі, сусіди, а часом і геть незнайомі люди. Вони відводили його додому, годували, розважали, та при цьому завжди дивилися на нього зі співчуттям.

Дідусь Степан, татів тато, походив зі знатного польського роду, був дуже гарним на вроду і струнким чоловіком, одначе мав проблеми із серцем. На жаль, він помер рано.

Щоразу, коли Еля розпитує Аріадну про свого дідуся, та відповідає їй якось неохоче. А якщо вже й заводить мову про кохання, то, як правило, розсипається красивими філософськими абстракціями — у властивій їй артистичній манері. При цьому не оголює власної душі, не відкриває нічого особистого. Певно, досі переживає біль утрати, — так вважає Еля.

Що ж до Еліного тата, то він ще змалку зненавидів театр. Навіть чути про нього не хотів. Натомість дуже любив усамітнюватися з альбомом і кольоровими олівцями. А після школи пішов учитися на архітектора. І тепер працює в одній великій будівельній компанії. Із Аріадною в нього досі дещо напружені стосунки. Можливо, він тримає на свою маму затаєну дитячу образу, а може, боїться, що вона прищепить любов до театру його донечці Ельвірі. Та все ж таки Аріадна Дукат — рідна бабуся Елі. Тому тато не може заборонити їм спілкуватися.