Історія ОУН та УПА — це також історія сотень тисяч героїв, які віддали свої молоді літа, своє життя за краще майбутнє України. На жаль, ще тисячі учасників цієї боротьби залишаються невідомими для загалу. Вони зашифровані під псевдами і цифронімами, а їх подвиги — безіменні. Саме завдяки бофонам автор цього дослідження частково зумів відкрити для читачів талановитих оунівських публіцистів і митців, таких як Я. Гніздовський, П. Обаль, М. Сарма-Соколовський, Й. Поздик, М. Когут, М. Гук, І. Сказинський та В. Гнибіда.
Ще донедавна радянська історична література взагалі уникала вживати стосовно ОУН і УПА терміни «повстанці» або «партизани», хоча саме такі дефініції доволі точно характеризують тактику їх боротьби. У цьому контексті емісійну діяльність українського руху Опору зі самого початку визначали без застосування лекала правових норм, а тільки лайливо-пропагандистським терміном «бандитсько- грабіжницька», який вигідно для комуністичного режиму СРСР інтерпретував події і демонізував супротивника.
Хоча це унікальне явище в історії та культурі України в останні роки і стало об’єктом зацікавленості в українській і зарубіжній історіографії, окремі його аспекти й надалі потребують подальших поглиблених досліджень. На сьогодні в доробку вітчизняних істориків є небагато публікацій, присвячених тематиці діяльності видавничих осередків ОУН та УПА, емісій бофонів, а наявні праці поки що не дають змоги створити вичерпну об’єктивну картину фінансово-господарської та видавничо-пропагандистської діяльності українського руху Опору в окремих регіонах нашої країни.
Сподіваємося, що це актуальне у джерелознавчому плані та об’єктивне дослідження допоможе усунути окремі радянські штампи та стереотипи у сприйнятті українського національно-визвольного руху і сформувати неупереджену громадську думку, що, своєю чергою, сприятиме розв’янню багатьох соціально-політичних та морально-етичних проблем нашого суспільства. Працею з її багатим, дбайливо дібраним архівним матеріалом та висновками зможуть скористатися професійні історики в узагальнювальних наукових роботах з вітчизняної історії, а її методична частина сприятиме ширшому використанню грошових документів ОУН та УПА під час викладання на історичних факультетах університетів України курсу «Спеціальні історичні дисципліни», на кредитно-економічних — «Грошовий обіг і кредит».
В ілюстрованому каталозі (додаток «А»), який створив автор цих рядків, поданий боністичний матеріал, що складається з 23 8 автентичних джерел. Він відрізняється від усіх відомих вітчизняних і зарубіжних каталогів більшою повнотою та детальнішою описовістю, може бути використаний незалежно від тексту основної частини. Разом із методичними рекомендаціями каталог сприятиме історикам, мистецтвознавцям, етнографам при вивченні матеріальної культури українського народу, при створенні експозицій історичних і краєзнавчих музеїв та ін.
Автор висловлює подяку за допомогу в доборі архівних документів та зразків бофонів Олександрові Чванкіну, Євгенові Філю (Тернопіль), Ігореві Марчуку (Рівне), Олександрові Дарованцю (с. Карпилівка, Рівненська область), Вікторові Кіяшку (Прага).