Іван Франко і його рідне село

Євстахія Наконечна

Іван Франко і його рідне село

І. ОБРАЗ РІДНОГО СЕЛА У ТВОРАХ ІВАНА ФРАНКА

«Неначе ві сні виринають перед моєю душею забуті тіні давньої минувшини, рисуються виразними силуетами на тлі край-образу мойого рідного села, і промовляють до мене давно не чутими, простими, тихими словами, і ворушать моє серце, і витискають сльози на очі. Чи маю вас ловити, тіні сіттю слова?» — писав Іван Якович Франко у вступі до оповідання «Неначе сон», звертаючись подумки до того зеленого куточка на Підгір’ї, де минуло його дитинство, звідки взяв у серце невгасимий огонь любові до рідної землі.

Образ рідних Нагуєвич, м’яку й мальовничу природу Прикарпаття, колоритні образи односельців змалював Каменяр у багатьох своїх прозових і віршованих творах. Зіставляючи хронологічно ці твори, можна побачити еволюцію в осмисленні образу рідного села від окремих зарисовок пейзажу, фактів і художніх деталей до глибокої соціальної характеристики й типізації тогочасного галицького села.

Перші спроби пера майбутнього письменника припадають на час навчання в Дрогобицькій гімназії. Гімназіальні вправи, написані на основі побаченого й пережитого у Нагуєвичах, є першими паростками художньої творчості могутнього генія Каменяра. У них п’ятнадцятирічний Франко відтворює картини сільського побуту, сільськогосподарську працю, знаходить влучні художні деталі, змальовуючи рідну природу в різні пори року. Так, в оповідці «Опис літа» Франко-учень вдало відтворює літню спеку: «Спекота взмагається, сонце бродить по самотньому небі, як той козак по степу, а води в річках й поточках висихають».

Ще глибше виявляється художня обдарованість юного Франка в «Описі пожару», в якому він, згадуючи дитячі роки, розповідає про пожежу в селі. Глибоко вражений народним героєм, Франко зі щирим співчуттям передає людський розпач: «Як огняні птахи, літають китиці з одної сторони на другу, а люди стоять, як вкопані, хоть вітер аж землю рве. Що ж мали тепер робити тоті бідні люди, коли одної ночі стратили все, що називали своїм, крім святої землі?».

У старших класах гімназії Франко розпочав роботу над історичною поемою «Пани Туркули», в основу якої лягли усні перекази про страшні часи татарської навали. Місце подій — Нагуєвицька Слобода, саме той куточок села, де народився поет. Поема, рукопис якої не зберігся, була першою літературною спробою молодого Франка на історичну тематику. До неї він звернувся майже через десять років у повісті «Захар Беркут», написаній теж у Нагуєвичах.

Ставши на літературний шлях і прагнучи дати «немов мозаїковою роботою виконаний образ тогочасного суспільного життя», письменник черпає повними пригорщами з бездонного джерела навколишньої дійсності теми, сюжети, характеристики персонажів, художні деталі.

У середині 70-х років ХІХ ст. письменник працював над повістю «із громадського і родинного життя» «Гутак», якою гадав розпочати серію творів про Нагуєвичі. Матеріалом для повісті стали особисті спостереження письменника за життям односельців.

Повість «Гутак» — твір соціально-психологічний. Подаючи фраг­менти із тогочасного сільського життя, автор ніби переносить читача у рідне село Нагуєвичі, де однієї неділі відбуваються вибори сільської влади — війта. Селяни добре розуміють, що народні вибори — це фактично інсценізація, бо обирають «п’явок на їхню працю». Герої повісті — живі нагуєвицькі люди.

На тлі колоритних образів селян подається життя двох родин, що мешкають у Слободі, — Івана Гутака і Яця Хохлачика. На виборах, де Хохлачик підбурював людей проти Гутака, знаючи його тверду і жорстоку натуру, ще тісніше зав’язався вузол ненависті між ними. Франко заглиблюється в психологію вчинків героїв, відкриваючи найпотаємніші аспекти їхнього духовного життя.