Передмова
Пропонуючи увазі читача вибрані уривки із «Зоряних щоденників Ійона Тихого», видавець не має наміру марнувати фарбу на змалювання чеснот цього мандрівника, ім’я якого добре знане в обох частинах Чумацького Шляху. Славетний зорепроходець, капітан далекого галактичного плавання, мисливець за метеоритами і кометами, невтомний дослідник і першовідкривач вісімдесяти тисяч і трьох світів, почесний доктор університетів Великого й Малого Воза, член Товариства Опіки над Малими Планетами й багатьох інших товариств, кавалер орденів Галактики й туманностей, Ійон Тихий постане перед читачем цих «Щоденників» настільки безстрашним, що його можна буде порівняти з такими відомими мужами старовини, як Карл-Фрідріх-Ієронім Мюнхгаузен, Павло Маслобойніков, Лемюель Ґуллівер або метр Алкофрібас 1.
Звід «Щоденників», що налічує вісімдесят сім томів ін-кварто, з додатками (зоряний словник та ящик зі зразками), а також картами всіх подорожей перебуває наразі на обробці у групи вчених астрогаторів та планетників і, з огляду на величезний обсяг необхідної роботи, вийде нескоро. Вважаючи, що приховувати великі відкриття Ійона Тихого від найширших кіл читачів було б злочином, видавець вибрав зі «Щоденників» невеличкі уривки й публікує їх в необробленому вигляді, без посилань і приміток, коментарів і словника космічних висловів.
У підготовці «Щоденників» до друку мені не допомагав ніхто; тих, хто заважав, я не перераховую, оскільки це зайняло б надто багато місця.
АСТРАЛ СТЕРНУ Тарантоґ А,
Професор космічної зоології Фомальгаутського університету
Фомальгаут, дня 18. VІ. Космічної Пульсації
1 За винятком Павла Маслобойнікова — найімовірніше, вигаданої особи, всі інші є реальними особами або літературними персонажами: Карл-Фрідріх-Ієронім, барон фон Мюнхгаузен (Karl Friedrich Hieronymus Freiherrvon Münchhausen, 1720–1797) — німецький барон, нащадок давнього нижньосаксонського роду Мюнхгаузенів, історична особа і літературний персонаж; Лемюель Ґуллівер (Lemuel Gulliver) — головний герой тетралогії ірландського письменника-сатирика Дж. Свіфта «Мандри Ґуллівера», від імені якого ведеться оповідь; Алкофрібас — псевдонім, використаний французьким письменником Ф. Рабле під час видання перших двох книг роману «Ґарґантюа і Пантаґрюель» (1532, 1534), він є анаграмою імені François Rabelais.