Комарики-дзюбрики

Передслово

Цей збірник сформовано з текстів, які накопичувалися роками й не пасували тематично до жодної з попередніх моїх книжок. І, можливо, так би й залягли в папці з написом «Всяке-різне», якби не спонука художниці й мистецтвознавця Тамари Олексіївни Удіної оприлюднити дружні епіграми й панегірики, що стосуються творчих особистостей краю, як своєрідні підписи до шаржів Миколи Дмітруха. Щоб видати такий повноколірний альбом, підсилений словничком імен, забракло коштів.

А мені стало тісно в межах епіграм і панегіриків, захотілося зробити книжку розмаїтішою...

А ще я зумисне подаю в загальній в’язці текстів і присвяти, й епіграми, написані свого часу тернополянам, яких уже нема серед нас... Є одухотворене ними!

І ще – важливо! – у наведених цитатах збережено орфографію та пунктуацію авторів.

Сподіваюся, книжка когось утішить, обнадіє чи спонукає до роздумів, збадьорить, зацікавить...

Усіх, про кого згадую, – люблю!

Ірина Дем’янова

ДРУЖНІ ЕПІГРАМИ ТА ПАНЕГІРИКИ

ДРУЖНІ ЕПІГРАМИ ТА ПАНЕГІРИКИ

На Василя Бурму

Вздовж і впоперек недурно

Тернопілля фоткав Бурма.

Світ ловив ув об’єктив –

Що не кадр – то позитив!

Гляньте, де ми ще знайдем

Край такий – всуціль едем?!

На Ярослава Омеляна

Завзятий, нескорений владам та віку,

Екслібриси творить без міри, без ліку:

І тим, хто ще топче стежки чи дороги,

І тим, що давно за останнім порогом…

Чей, душі безсмертні у просторі вічнім

Теж мають свої книгозбірні… космічні?!

На Богдана Андрусяка

Так не потрафить всяк,

Як лірик Андрусяк,

Щоб Музу припрягти –

Ментовський хрест* нести!

На Михайла Нетриб’яка

Йому за всі перŒгріхи проститься,

Бо храми височіють в Зарваниці,

В Тернополі, в Заліщиках… на грœшах**,

А там карбують і значне, й хороше!

На Жанну Юзву

Про величне – міні-прозонька,

Отака метаморфозонька! *«Ментовський хрест» – збірка поезій Б. А. **Срібна монета, номіналом 10 грн. На реверсі – собор Зарваницької Матері Божої та дзвіниця (арх. М. Н.).

На Володимира Сушкевича

Він бавився словами, як в камінчики*,

А кожен із камінчиків – промінчиком!

«Листи до друга» – проблиски епохи!

Минулося… Звикаємо потрохи…

На Петра Шпорчука

Він класиків так класно ілюструє,

Що той Пегас копитом креше всує,

Бо ж мусить аж на чолопок Парнасу

Нести його… з Франком, а чи з Тарасом!

На Степана Мамчура

Погляд сяйливий… Людям… Між люди…

Ангельський спів** лише декотрих будить!.. * «Камінчики» – збірна назва новел, нарисів, етюдів В. С; дитяча гра в «Крем’яхи». ** «Спів ангела» – живописна робота С. М.

Романові Ладиці

І злагода, і лагідний, і лад…

Усе в тобі доладно й трохи – над!

Над прагматизмом, царством суєти

Поезію перекладаєш ти.

Тож радісно засвідчу панегіриком,

Що фізик ладно співіснує з ліриком!

На Миколу Мамчура

Художник, педагог і… каратист.

Та чи талантові завадить хист?!

Миколі Дмітруху

Збирай примовки, звідки батько й мати,

Пиши, бо й словом здатен малювати,

Шаржуй, бо хто увічнить характерне?!

Гаруй між тих, що йдуть до зір… Крізь терни!

Ярославові Гевку Ми з честю здолали потопи й пожежі, Я б руку за Вас віддала на відруб! …І фініш! І ринув єлей мідних труб… І Ви тим єлеєм… позначили межі!

На Лесю Білик Всі дороги ведуть у Зборів… Чей, зборов і принади, й далеч, Бо отут – сьоме небо. Love Story, Що явила Олесю Галич!

Зоряні Замковій Як не писала б, то хто б і подумав, Зірко, Що й самотієш… і часом буває гірко… Наче й відверта, наче й своя поміж нами, Все ж не впускаєш у щось… у таке…

за замками!

Миколі Гненому

Не такий ти вже і гнений,

А хоч гнули – не зігнен!

Мутував той ген зігнений

У міцний стоїзму ген!

На Михайла Ониськіва

І хоч предок був Онисько –

Наш Мих. Мих. літа не низько.

Хто і де його б не знав?!

Він – двигун знаменних справ…

Та найперш у доброділля

Все ж запишуть «Тернопілля»!

Богданові Будному Стільки різних уподœбань! І обліг марудних справ, Бо ж усе в нас шкеребертом: спека – холодига!.. Розгрібаєте, як звикле. Це життя, неначе гра… Та у нім насущно – книга. І престольно – книга!

На Тетяну Щуцьку

А «Посмішка»* – її візитка,

Поза кордон візитку видко!

На Сергія Синюка

Хай без клумби, хай хоч на околиці

Обеліск у честь його стоятиме:

«Кулеметник-гітарист, що молиться».

Кожне шумченя, хто дядя, – знатиме!

На Галину Садовську

Чи записано в скрижалі,

чи веліли так зірки –

золоте перо у Галі –

золоті рядки. *«Посмішка» – дитячий танцювальний ансамбль, створений Т. Щ.