Маленька паризька книгарня

Ніна Ґеорґе

МАЛЕНЬКА ПАРИЗЬКА КНИГАРНЯ

Роман

6-те видання

Переклала з англійської

Ольга Захарченко

«Наш Формат» · Київ · 2023

Жан Одинак, власник книжкової баржі «Літературна аптека», точно знає, як вилікувати почуття, які лікарі не вважають захворюваннями і не діагностують. Адже він — читач душ, тож кожному покупцеві добирає книги, що якнайкраще вилікують людський смуток, тугу чи зневіру.

Єдиний, кого Жан не може зцілити, — це він сам. Душевні терзання від спогадів про Манон, яка покинула месьє Одинака двадцять один рік тому, розбили йому серце і досі тривожать душевні рани. Усе, що вона залишила, — лист, котрий Жан ніяк не наважується прочитати.

Усе змінюється одного літнього дня після зустрічі з Катріною, глибоку печаль якої месьє Одинак сподівається вилікувати. Саме цей момент став переломним у житті Жана. Він вирушає в подорож до місця найболючіших спогадів — серця Провансу, щоб пережити час страждань і віднайти себе.

Я присвячую цю книгу моєму татові,

Йоахіму Альберту Вольфґанґу Ґеорґе,

відомому як Широкий Ґео.

20 березня 1938 року (Саваде/Айхвальд) —

4 квітня 2011 року (Гамельн).

Тато, ти був єдиною людиною,

хто читав усе, що я коли-небудь творила, відтоді

як навчилася писати. Завжди сумуватиму за тобою.

Я бачу тебе в кожному промені вечірнього світла

і у всякій хвилі будь-якого моря.

Ти пішов на півслові.

Ніна Ґеорґе,

січень 2013 року

Присвячується тим, хто пішов.

І тим, хто продовжує їх любити

І як це я дав утягти себе в цю історію?

Дві «генеральші» будинку номер 27 на вулиці Монтань­яр — власниця мадам Бернар та консьєржка мадам Розалетт — перейняли месьє Одинака й затисли його, як у лещатах, між своїми квартирами на першому поверсі.

— Той Ле П. безбожно повівся зі своєю дружиною.

— Жахливо. Наче міль із весільною фатою.

— Звичайно, якщо поглянути на деяких жінок, то їхніх чоловіків можна зрозуміти. Якісь холодильники в сукнях від Шанель... Але ж чоловіки? Справжні чудовиська, геть усі.

— Шановні пані, щось я не збагну...

— Ні-ні, ви не такий, месьє Одинак. Ви просто пухнастий кашмір порівняно з грубим шпагатом, з якого й плетуть чоловіків.

— Хай там як, а маємо ще одну квартирантку. На п’ятому поверсі. На вашому, месьє.

— Річ у тім, що в мадам нічого не залишилося. Зовсім нічого, крім розбитих ілюзій. Їй потрібно все. Тобто абсолютно все, з нуля.

— Так, звичайно. Може, яка гарна книга...

— Чесно кажучи, ми сподівалися на щось практичніше. Стіл, наприклад. У мадам немає зовсім...

— Нічого. Я зрозумів.

Книгар не міг навіть уявити, що існує щось практичніше від книги, та все ж пообіцяв принести новій квартирантці стіл. У нього був зайвий.

Месьє Одинак застромив краватку між верхніми ґудзиками бі­лої, ідеально випрасуваної сорочки і почав акуратно закочувати рукава. Досередини, оберт за обертом, аж до ліктя. Він дивився, затамувавши подих, на стелаж із книгами в коридорі. За полицями ховалася кімната, до якої він не потикався двадцять один рік.

Двадцять один рік, двадцять одне літо і двадцять один новорічний ранок.

Та стіл був саме в цій кімнаті.

Він видихнув, намацав першу-­ліпшу книгу й витяг з полиці «1984» Орвелла. Вона не розсипалася на порох. І не вкусила його за руку, як розлючена кицька.

Він витяг ще один роман, потім іще два. Тепер він обома руками витягав із полиць книжки оберемками і складав їх у стоси поряд із собою.

Стоси виростали, наче дерева. Як вежі. Як чарівні гори. У руках залишилась остання книжка. «Коли годинник пробив тринадцяту». Казка про подорож у часі.

Якби він вірив у віщування, то сприйняв би це за знак.

Він постукав кулаками по полицях знизу, щоб звільнити їх від кріплення. Потім відступив назад.

Ну ось. Знімаєш шар за шаром, і вони з’являються. З-поза словесного муру. Двері до кімнати, де...

Можна ж було просто купити новий стіл.

Месьє Одинак провів рукою по обличчю. Так. Витерти книжки, поскладати їх назад у шафу, забути про двері. Купити новий стіл і жити далі, як він жив останні двадцять років. Через двадцять років йому стукне сімдесят, а там він уже якось протягне. А може, помре раніше.

Боягуз.

Тремтливою рукою стиснув ручку дверей.