Роби гроші

Розділ перший

Очікування в темряві. — Угоду укладено. — У підвішеному стані. — Ґолем у блакитній сукні. — Злочин і покарання. — Шанс зробити гарні гроші. — Золотистий ланцюжок. — Без відливання металевих виробів. — Пан Поклін стежить за часом

Вони лежали в темряві, вартували. Не маючи способу виміряти плин часу, вони не мали й жодного бажання його вимірювати. Був час, коли їх тут не було, і, мабуть, настане час, коли їх знову тут не стане. Тоді вони будуть десь в іншому місці. Проміжок часу між двома цими станами був неважливим.

Однак деякі розбрелися, а деякі, молодші, замовкли.

Тиск збільшувався.

Треба було щось робити.

Один із них розважав свій розум піснею.

Угода була невигідною, але невигідною для кого? Ось у чім питання. І відповіді пан Пухир, адвокат, ніяк не міг знайти. А він хотів би мати цю відповідь. Коли одна сторона цікавиться непоказною ділянкою землі, іншим сторонам, вочевидь, вигідно скупити будь-які сусідні ділянки, просто на випадок, якщо перша сторона щось почула, можливо, десь на стороні.

Але було важко зрозуміти, що ж такого можна було почути.

Він продемонстрував жінці з іншого боку свого столу слушно стурбовану посмішку.

— Панно Любесерце, ви розумієте, що ця територія підпадає під дію ґномського гірничого права? Це означає, що всі метали та металева руда належать Низинному королю ґномів. Вам доведеться заплатити йому значну винагороду за будь-які розробки корисних копалин. І не факт, що вони будуть, мушу сказати. Кажуть, що весь ґрунт — це пісок і мул, і, очевидно, це дуже товстий шар ґрунту.

Він чекав від жінки навпроти хоч якоїсь реакції, але та просто пильно дивилася на нього. Сизий дим від її цигарки спіраллю тягнувся до стелі кабінету.

— Тоді ще питання старожитностей, — сказав адвокат, уважно стежачи за виразом її обличчя, наскільки його можна було розгледіти крізь серпанок. — Низинний король постановив, що всі коштовності, обладунки, старовинні предмети, класифіковані як пристрої, зброя, горщики, сувої або кістки, видобуті вами з відповідної землі, також підлягатимуть оподаткуванню або конфіскації.

Панна Любесерце витримала паузу, наче порівнюючи щойно озвучений перелік із власним списком, загасила сигарету і спитала:

— Чи є якісь підстави очікувати, що тут є щось із переліченого?

— Жодних, — промовив адвокат, вичавлюючи з себе посмішку. — Усі знають, що ми маємо справу з безплідною землею, але Король підстраховується на випадок, якщо «те, що всі знають», виявиться хибним. Так часто буває.

— Він хоче велику суму грошей за дуже короткий термін оренди!

— Яку ви готові заплатити. Розумієте, через це ґноми нервуються. Для ґнома дуже незвично розлучатися з землею, навіть на кілька років. Гадаю, йому потрібні гроші через ті справи в долині Куума.

— Я плачу стільки, скільки він вимагає!

— Так, так. Але я...

— Чи виконуватиме він свої зобов’язання?

— До останньої літери. Принаймні це точно. Ґноми в таких справах прискіпливі. Вам потрібно лише підписати і, на жаль, заплатити.

Панна Любесерце дістала з сумки й поклала на стіл щільний аркуш паперу.

— Це банківський вексель на п’ять тисяч доларів, виписаний Королівським банком Анк-Морпорка.

Адвокат усміхнувся.

— Ім’я, варте довіри, — сказав він і додав: — Принаймні зазвичай. Підпишіть ось тут, де я поставив хрестики. Згодні?

Він уважно спостерігав за процесом підписання, і в неї склалося враження, що він затамував подих.

— Ось, — сказала вона, штовхнувши контракт через стіл.

— Чи не могли б ви вгамувати мою цікавість, панно? — сказав він. — Поки чорнило на аркуші висихає?

Панна Любесерце оглянула кімнату так, неначе важкі старі книжкові шафи могли мати безліч вух.

— Пане Пухире, ви вмієте зберігати таємниці?

— Авжеж, пані. Авжеж!

Вона змовницьки озирнулася.

— І все ж я повинна сказати це тихо, — прошипіла вона.

Він з надією кивнув, нахилився вперед і вперше за багато років відчув у вусі жіночий подих:

— Я теж умію, — сказала вона.

Це було приблизно три тижні тому...

Деякі речі, які можна було спостерігати, сидячи вночі на ринві, викликали подив. Наприклад, люди звертали увагу скоріше на тихі звуки — клацання віконної засувки, дзвін відмички, — ніж на гучні, як-от звук цеглини, що раптово впала посеред вулиці, чи навіть (бо це, зрештою, був Анк-Морпорк) крики.