Хлопчик, який співав з драконами. Книга 5

Для Ієна, Бена та Джонаса за те,

що допомагали мені вирощувати наших драконів

Тут, у саду мого дідуся, повітря просто тріщить від магії. Між паростками квасолі й кущами малини літають дракони. Їхня луска мерехтить. Очі виблискують. Гарячий подих парує.

Я твердо стою на землі, ніби вкорінена у ґрунт рослина. Стаю вищим та сильнішим, коли крихітні дракончики всідаються мені на долоні, руки, голову.

Помаранчевий дракон зі сріблястими кінчиками крил лоскоче моє обличчя. Бірюзовий дракон із чорними шпичаками і яскраво-жовтим хвостом шкребе мою долоню. Дракончик насиченого синього кольору із прожилками срібла чіпляється за мою спину.

А коли я задираю голову до зірок і заплющую очі — бачу мерехтливий рубіновий силует Блимка, великий та яскравий, наче ожило сяйливе сузір’я.

Тут, у дідусевому садку, я — заклинач драконів. І їхній захисник.

1. Суперлипкий Слімо

— Слімо летить! — заверещав Тед.

А ми всі пригнулися, бо на нас нісся зелено-бурий рябий дракон.

Ляпка липкого слизу звалилася Ліамові на голову.

— Ов, ця штука тхне, — прогарчав він. — Я думав, що слиз виробляють лише слизняки.

— Гадаю, це захисний механізм, — сказала Аура. — Здається, він налякався.

— Ага, як міксина, — підхопив Тед якось занадто радісно. — Відчуваючи загрозу, міксини можуть випорскувати літр слизу.

— Гм, цей дракон тоді просто нажаханий, — сказав Ліам.

— Скоро будемо брести через цей слиз.

— Брести не вийде, — мовила Кет. — Слиз суперлипкий, — і помахала нам руками, вкритими пухом від її спроб їх повитирати.

— У кожному разі, маємо боятися, — із притиском сказав Кай. — Ви взагалі бачили, що витворяє решта?

Двійко драконів із вишуканим оперенням на витончених шиях намотували одне перед одним кола. Хитали головами, віялом нашорошували пір’я, як ті райські птахи у своїх складних танцях, що я бачив по телевізору.

— А мені здається, це найменша з наших турбот, — мовив я.

— Та не ці, — сказав він. — А он тамті, — і показав на двох золотих драконів із довгими закрученими рогами й химерними спіральними хвостами. — Вони дрилюють дірки на полі для крикету.

— І випалюють траву, — додала Кейт.

— І залишають після себе багнисті горбки, схожі на ті, що риють кроти, — сказав Тед.

Раптом спалахнула одна з ділянок ідеально доглянутого поля.

— І ще, звісно ж, вибухові кізяки, — докинув я.

Саме ця банда драконів виявилася більшою за всі ті, що вилетіли з дідусевого садка.

— Скоро ми не зможемо їх розгледіти, — мовив Ліам. — Не кажучи вже про те, щоб упіймати.

І він мав рацію: сутеніло.

— А можеш нам трохи підсвітити? — спитав я в Дзумка, який прихилив мені голову до плеча, вчепившись кігтиками у светр і метляючи хвостом туди-сюди.

Його небесно-блакитна луска яскраво замерехтіла, а зигзагоподібний хвіст запульсував білим світлом, коли він різко ворухнувся. Маленькі блакитні іскри, потріскуючи, стрибали від шпичака до шпичака вздовж його спини. Я відчув, що моє волосся стає дибки, коли знайоме дзумкотіння пронизало все тіло. А тоді він злетів у повітря. Підлетів і сів на один із прожекторів, вмонтованих уздовж стежки на полі для крикету. Лампочка спалахнула й осяяла траву та драконів, що знай собі свердлили в полі дірки. На якусь коротку мить мені здалося, що цього буде досить, аби всі дракони полетіли звідси в ніч. Але ж ні.

Вам мав би сподобатися мій оптимізм, правда? Ви, мабуть, подумали, що тепер я знаю краще. Бо, погляньмо правді в очі, життя з драконами ніколи не буває легке.

Коли засвітилося світло, двійко танцюючих драконів почали звиватися і крутитися ще шаленіше, ніби тільки й чекали, щоб прожектор підсвітив їхню драматичну виставу. Та це надто стривожило дракона, що розбризкував слиз, він пролетів над драконами-дрилювальниками, обляпуючи їх, і сховався в одній із нір, яку вони вирили. А за лічені секунди стрілою вилетів з іншої нори, за кілька футів звідти.

— Оце вони нарили, — сказав я. — Напевно, понакопували тунелів під землею.

Драконам-копачам не надто сподобалося, що відбувається вторгнення до результатів їхньої важкої праці. Однак Слімо був для них зашвидкий. Ми спостерігали, як він ухилився від них, а потім знову зник в іншій норі.