| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Валерій Рибалкін |
| Жанр: | Казки і дитяча класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-8612-7 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
З появою на початку XVIII ст. французького перекладу А. Галлана славетної арабської збірки казок «1001 ніч» книга стає улюбленою для європейських читачів. У ній, з одного боку, химерно переплелися світ чарівний зі світом людським, а з іншого — пропонуються прецікаві оповідки з життя міщан та оточення халіфа, сповнені складних інтригуючих пригод. Проте «арабських казок» на додаток до тих, які можна прочитати у збірці, існує так само чимало. Їхнє побутування значною мірою — винятково усне. Одні казки тримають у сімейній пам’яті бабусі, мами та няні, інші — складають усний репертуар професійних оповідачів на вулицях. Найкраще враження від цього народного спадку можна отримати із фольклорних записів кінця XIX — початку XX ст. Такі казки, прислів’я та приказки записував у ліванських селах та м. Бейруті Агатангел Кримський протягом відрядження до Сходу (1896–1898). Пропонована читачеві збірка казок — це переклад та літературна обробка українською мовою арабських текстів, зібраних А. Кримським. Казки органічно доповнюють і продовжують жанровий репертуар легендарної «1001 ночі», подеколи вносячи варіації та модифікації до її оповідок («Казка про горбаня», «Руввас та сорок розбійників» тощо). Для широкого кола читачів.
Рувас та сорок розбійників
Арабські казки
За редакцією Валерія Рибалкіна
Редакційна колегія серії «Скарби Сходу»:
Іван Бондаренко
Богдан Будний
Роман Гамада
Ірина Дрига
Юрій Кочубей
Вікторія Мусійчук
Степан Наливайко
Юлія Осадча
Валерій Рибалкін
Ярослава Шекера
Серія «Скарби Сходу» заснована 2008 року
Впорядкування, передмова та наукова редакція Валерія Рибалкіна
Літературна редакція Романа Гамади
Казковий Схід Агатангела Кримського
Пропонована читачеві збірка арабських народних казок має непросту долю. Доля ця пов’язана з іменем славетного нашого земляка поета й академіка-сходознавця Агатангела Юхимовича Кримського (1871–1942). Кримський досконало знав десятки мов — східних і західних, — проте ніколи те знання не залишалося виключно книжковим. Ще мій дід розповідав, як улітку на базарі у Звенигородці він неодноразово зустрічав літнього інтелігентного чоловіка з борідкою та в окулярах з круглими скельцями, який уважно прислухався до народної розмовної мови. Подеколи він запитував у селян значення окремих побутових слів, щось ретельно записував до свого нотатника. Особливо цікавився влучними українськими прислів’ями, дотепними виразами, анекдотами, оповідками.
Після закінчення Колегії Ґалаґана жага до Сходу привела Кримського до Лазаревського інституту східних мов у Москві. З цим закладом пов’язано майже 30 років його активного науково-педагогічного життя (1889–1918). Там Кримський отримав ґрунтовний вишкіл орієнталіста, а пізніше став професором. Основними дисциплінами для нього були арабська філологія, іслам та арабська література. Крім того, він вивчив перську мову й літературу, а також турецьку мову та літературу (1889–1892). По закінченні курсів в інституті А. Кримський, не пориваючи з україністичними захопленнями, пройшов повний курс славістичних студій на історично-філологічному факультеті Московського університету (1892–1896).
Завершивши навчання в університеті, Кримський дістав від Лазаревського інст итуту дворічний грант, який використав для поїздки до Бейрута (1896–1898), що дало йому можливість безпосередньо познайомитися зі східним життям та культурою. Потрапивши ще молодим у 1896 році на наукове стажування до Леванту (сучасні Ліван, Сирія та прилеглі арабські держави Середземномор’я), Кримський активно почав вивчати народно-розмовне мовлення.
За час викладання в Лазаревському інституті східних мов Кримський написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників із філології та історії народів Близького Сходу. Серед них є праці про Коран, мусульманство, курси історії й літератури трьох головних близькосхідних народів: арабів, персів і тюрків.
Загалом, життєвий, науковий і педагогічний шляхи А.Ю. Кримського можна розділити на два періоди: перший — московський, довший (29 років: 1889 — осінь 1918) і другий — київський, коротший (23 роки: після переїзду вченого восени 1918 р. до Києва). Перший період пов’язаний із Лазаревським інститутом східних мов, київська доба невіддільна від української Академії, у якій Кримський виконував керівні функції як неодмінний секретар (до 1928 р.) та як голова Першого (Історично-філологічного) відділу (до 1929 р.).
Назва першого періоду «московський» до певної міри є умовною оскільки Кримський, перебуваючи в Москві, залишався тісно пов’язаним із діячами української культури і літератури, писав художні твори, займався перекладами на українську мову. Формування його світогляду, наукових принципів та художньої творчості не можна відривати від сприятливого впливу видатних діячів культури Івана Франка та Лесі Українки і неможливо зрозуміти поза інтелектуальним середовищем української інтелігенції наприкінці XIX ст. та в передреволюційні роки.
Із появою на початку XVIII століття французького перекладу Антуана Галлана «1001 ніч» стала улюбленою книжкою європейських читачів. Але арабських казок поза тією збіркою існує так само чимало, і побутують вони значною мірою усно: одні тримають у сімейній пам'яті бабусі, мами й няні, інші складають репертуар професійних оповідачів на вулицях. Найкраще враження від цього спадку дають фольклорні записи кінця XIX — початку XX століття, і саме такі казки, прислів'я та приказки записував у ліванських селах і в Бейруті Агатангел Кримський під час відрядження на Схід у 1896–1898 роках.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
