Від перекладача
Спочатку був Ойленшпіґель
Читацькому загалові ця постать більше відома під іменем Тіля Уленшпіґеля. Написав про цього крутія, а потім народного героя Шарль де Костер, назвавши книгу «Легенда про Тіля Уленшпіґеля». От таким його і знають: спочатку баламутом, а потім пристрасним борцем, романтично закоханим у чарівну Нелле та з вірним другом Ламме Ґудзаком. Проте чому ж цей славетний герой став нараз Тілем Ойленшпіґелем? Якщо направду, то це один із варіантів перекладу його імені з німецької, данської, голландської і фламандської. А ще варто сказати, що перекладач «Книги веселих, а інколи не дуже, проте завше повчальних історій життя та смерті веселуна і крутія Тіля Ойленшпіґеля» зумисне вибрав інше прізвище для нашого героя. Надто вже Ойленшпіґель Германа Боте відрізнявся від Уленшпіґеля Шарля де Костера.
Герман Боте, який народився близько 1450 року в Брауншвайґу й помер там само близько 1520 року, був письменником, середньовічним хроністом і сатириком. Він став, так би мовити, «батьком» Ойленшпіґеля. Загалом Ойленшпіґель Германа Боте, так само, як і Уленшпіґель Шарля де Костера, також герой, і люди його люблять; не всі, звичайно, а лише ті, котрі не стали жертвами його вивертів та жартів, проте нічого не скажеш: герой, і напис на його могилі це засвідчує. Та й той факт, що історії про нього оповідали як у Німеччині, так і у Фландрії, Голландії та Данії свідчать самі за себе. Звичайно, у Шарля де Костера Тіль теж незлобивий, одначе він борець, у тому числі з несправедливістю.
А от наш Ойленшпіґель таким не є абсолютно, й у нього дещо інше прагнення до свободи, ніж у героя твору Шарля де Костера. Повірте, Ойленшпіґель не менше свободолюбивий аніж Уленшпіґель, проте він — ніби зітканий із протиріч. Справді вітрогон і мастак на витівки, його вміння клеїти дурня, ловити на слові, а ще пацифізм настільки щирі, що мимоволі пригадується наївно-простодушний Швейк Ярослава Гашека, а вмінням видурювати гроші наш Ойленшпіґель є очевидним взірцем для Остапа Бендера І. Ільфа та Є. Петрова. Водночас Ойленшпіґель позбавлений жадоби і ненависті. Грошики він видурює і відразу ж пускає на вітер, вони для нього — просто засіб жити як хочеться, жити вільно. Тобто у своєму ставленні до багатства Тіль абсолютно незалежний від нього. Ойленшпіґель — ідеал вільної людини, вільної від будь-яких зобов’язань і важкої буденної праці. Натура надзвичайно різнобічно талановита, проте водночас — це особистість, яка катастрофічно не бажає працювати. І це не те, щоби бути експлуатованим та гнути спину на пана, ні, Ойленшпіґель, так би мовити, «активний» лінюх. Звичайно, він не ідеальний. У цьому, власне, і є його відмінність від «штамповано-взірцевих» героїв сьогодення та минулих часів. Також у цьому, власне, і приваба героя, він не взірець для рівняння, Тіль — дзеркало, в якому ми бачимо те, чим наділені самі. А ще любить Ойленшпіґель славу, однак він на диво не пихатий, і смачно поїсти та добряче випити охочий, але живе за принципом: «Я їм, щоб жити, а не навпаки: живу, щоб їсти». До того ж, як відомо, палиця має два кінці, й за свою свободу Ойленшпіґелеві доводиться платити високу ціну. Хоча його багато хто любить, він усе життя залишається самотнім, а під кінець його земного шляху складається враження, що ця хвора, немічна і саркастична людина цілком розчарувалась у пошуках. Загалом важко сказати, чи зміг би Тіль повторити славну фразу Григорія Сковороди: «Світ ловив мене, але не впіймав».