Нові імена у шкільній програмі з української літератури.

ВАСИЛЬ МАХНО

ІЗ КНИГИ «РОВЕР»

вірші та есеї 2011–2014

ВАСИЛЬ МАХНО (МАХНО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ) народився 8 жовтня 1964 року у місті Чортків Тернопільської області. Відомий український поет, прозаїк, есеїст, перекладач та літературознавець. Член Національної спілки письменників України, АУП. Учасник літературного угруповання «Західний вітер» (1992), к андидат філологічних наук (1995), член міжнародного та українського ПЕН-клубів. Лауреат премій імені Степана Будного (1994), ж урналу «Кур’єр Кривбасу» (2007, 2008), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009), Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013), книги року ВВС (2015).

Друкувався у багатьох періодичних виданнях. Автор тринадцяти поетичних збірок, двох книжок есеїстики, п’єс. Вірші та прозу Махна перекладено багатьма мовами, зокрема польською, німецькою, сербською, англійською, литовською, чеською, івритом, іспанською, грузинською, македонською, монгольською.

Поезія y «Схима» (Т ернопіль: Збруч, 1993) y «С амотність цезаря» (Тернопіль: Лілея, 1994) y «Книг а пагорбів та годин» (Тернопіль: Лілея, 1996) y «Лю тневі елегії та інші вірші» (Львів: Каменяр, 1998)

y «Плавник риби» (Ів ано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002) y «38 віршів про Нью-Йорк» (К.: Критика, 2004) y «Cornelia Street Cafe» (Київ: Факт, 2007) y «Зимові листи» (К.: Критика, 2011) y «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про

Тернопіль і Нью-Йорк» (Тернопіль: Крок, 2013) y «Р овер» (Тернопіль: Крок, 2015) y «Єр усалимські вірші» (К.: Критика, 2016) y «Паперовий міст» (Львів: Видавництв о Старого Лева, 2017) y «Пое т, океан і риба» (Харків: Фоліо, 2019) Проза y Дім у Бейтінґ Г оллов: оповідання (2015) y Вічний к алендар: роман (2019) Есеїстика y «Парк культури і відпочинку імені Гертруди Стайн» Київ:

Критика (2006) y «Ко тилася торба» (есеї). К.: Критика (2011) y «Ок олиці та пограниччя» (К.: Yakaboo Publishing, 2019) Переклади y Перек ладає сучасну польську, американську та сербську

поезії. y Збіґнєв Г ерберт. «Струна світла» (1996) y Чеслав а Мілоша, Ю. Лободовського, М. Ґжещака. Літературознавство y «Х удожній світ Богдана-Ігоря Антонича» (1999) Укладач y «Дев’ят десятники» (1998) Видання іноземними мовами англійською y Thread And Selected New York Poems (2009) y W inter Letters: & Other Poems (2011) івритом y Private Commentary on History . Pen-pal. Tel-Aviv (2017) польською y W edrowcy. Poznan (2003) y 34 wiersze o Nowym Jorku i nie tylko. W roclaw (2006) y Nitka , Sejny (2009) y Dubno, kolo Lezajska. Lezajsk (2013) y Listy I powietrsze . Lublin, 2015 y «Express ‘V enecia». Mikolow (2016) сербською y Crna rupa poezije. Filip V isnic (2013) y Св адбарски купус: есеjе. Alma (2017) російською y « Куры не летают». Харьков (2016) y «Частный комментарий к истори: избранные

стихотворения» Днипро (2018) румунською y Fiecare obiect îşi are locul său: poezii alese . Craiova, Scrisul

Românesc Fundația Editura (2009)

Ровер І

Мені пригадався старий безколісний ровер

куплений у 50-х: належав тоді Федьови

а в 60-х кури сиділи на рамі

я примірявся до нього але не поїдеш

колеса забрали найближчі сусіди

і я не міг пережити цієї травми

Я думаю що ровер був за світоглядом стоїк

на ручці керма сушився зелений слоїк

збоку сідло лежало — біля задньої вилки

ґума проколена заіржавілим цвяхом

кожен його зневажав — навіть я бахур

навіть наш Шарик на нього сикав

Поки Федьо був у війську його обібрали

навіть шурупи й прокладки безсовісно вкрали

навіть хотіли украсти погнуті педалі

навіть вночі приходив за ковпачком злодій

плентався як куниця по нашім городі єдине що — рами ми не віддали

Рама собі лежала біля кролячої клітки

фара розбита дивилась на сливи сусідки

а учні зі школи що нипали з металобрухтом

хотіли забрати раму і здати державі

її не дозволив забрати стривожений Шарик

разом з курми і дощовим брудом

Я знав: що Федьо повернеться — а ровер наш челядник — як Шарик кури й корови —

знав що переднє колесо в Міська

кермо й сідло забрали вуйки до Павшівки

бабця сушила футерко й квітчасті пошивки

Федьо повернувся з трирічного війська

Рама собі лежала тепер у іншому місці

Шарик осліп на око і не перечив сусідці

переганяти гуси через нашу обору

я дістав триколісний і їздив куди заманеться

не міг уявити що все це минеться

що їхатиму вдолину як колись вгору

Раму таки віддали настирливим піонерам

всі хто потрошив той ровер померли

й Шарик пішов здихати казали що на Ставище

мчу на новому пахне повітря як морква

бачу як наближаються вогні нічного Нью-Йорка

до всього вже ближче

Бучацький боксер

Поміж Нью-Йорком і Бучачем тисячі кілометрів.

Поміж ударами в боксі можна впасти і вмерти.

Юніон Сквер що тримає його за боксерську руку

і наливає водку в нагрітий шлунок щоденно

впише у книгу буття наче в інтимний щоденник: ім’я — сорочку — шорти і шкіряну сумку.

Бучач який він не бачив майже тринадцять років

проскреготали на вітрі в гніздах місцеві сороки,

позападались вулички як плити на залишках від кіркуту.

Секція боксу так само: хто в бізнес кому добухати залишилось — й водити місцеву шмару до хати

і їсти прокислу капусту — а пиво як завше зіпсуте.

Бучач який від удару тріщав як поламані ребра.

Ратуша тріпотіла як жилка запаленим нервом

і навіть спокійна Стрипа стрибала рибою втечі.

На короля боксу зважали на танцях в клубах

місто його кулаками ламало носи і зуби

й ніхто його не стримував й ніхто йому не перечив.

Ну, а Нью-Йорк боксерів тягне на дно від пляшки,

вони шкарлупа для нього — якісь солоні фісташки,

спльовує ними снобістськи тому, що завзятий сноб,

тому що удар в Нью-Йорку давно не тренованим м’язом

не може нікого збити — усі тут добірним м’ясом

годовані зранку в обідню пору і перед сном.

Боксер лиш за місце під сонцем якогось бомжа боксує.

П’яна його свідомість на Юніон Сквер буксує.

Босий Махатма Ганді для нього лиш тінь і вчитель,

бронза, котра нагрівається в липні і тепла вночі,

боксер загубив папери соцдопомогу й ключі,

але у сумці водярка, щоби трахеї змочити.

Ще в закамарку пам’яті остання боксерська звичка,

пам’ять удару — як в злодія — точена срібна відмичка,

ще вуличка що додому — виразка шлунку болюча,

ще дармова хата й сусід-наркоман у Бронксі,