За тебе молюсь...Штрихи до портрета пророка

Тарас Шевченко — мистецький і духовний феномен всього людства: його проста, але сповнена пророчої сили постать збудила приспаний дух нації, освітила цілі покоління. Його Правда — точна, щира, істинна. Тому слово Поета проникає від серця до серця. Книга «За Тебе молюсь» — новий погляд на многолику і багатогранну постать Шевченка: в ній розкривається внутрішня, духовна сутність Поета, його потаємна Молитва за Любов, Україну, Святе Материнство і Правду на Землі. За Тебе молюсь Розділ 1 СХОДЖЕННЯ

6 Розділ 1

Кожного разу, оглядаючи земний шлях Тараса, мимоволі задаєш собі питання: а чи правомірно розділяти з Поетом терпіння його земного шляху? Чи правомірно втручатися у найвищий Божий задум — Долю людини, яка від першої до останньої миті земної дороги перебуває під Божою опікою, у котрій здійснюється найвище провидіння? Напевно, ні, та й нікому це не під силу.

Але мислено кожен із нас входить у неозоре поле інших доль, мислено прозирає глибини вселюдського буття, аби самому піднятися бодай на сходинку вище. Мислено і реально ми подаємо одне одному руку над прірвою, — і ця простягнута рука стає Божою десницею, котра витягає і того, хто в небезпеці, і того, у кому прокинулася любов до ближнього.

Кожна людина на цій землі має визначену дорогу по силі її духу. Чи став би Тарас тим, ким визначила йому стати доля, якби земна дорога була не такою стрімкою і кам’янистою? Чи зміг би ще хтось інший піднятись на такі верховини і подолати таке високе сходження духу?

Як дві тисячі років тому, у часи глибокого занепаду людства, небесні ангели відкрили брами для сходження на землю Сина Божого, котрий заклав у людську природу програму воскресіння, так в часи занепаду України 9 березня, в день Сорока святих, що вважається в народі днем відкриття небесних брам, українському народу було послано Тараса Шевченка для воскресіння його національної самосвідомості.

Кожен народ в поході віків має таку знакову особистість, котра втілює у собі його генетичну й кармічну матрицю і вносить у неї корективи своїми помислами, діяннями, подвигом духу, серця і думки.

Народжений в пастушому вертепі, Христос з моменту свого приходу на землю не був обдарований земними благами: птахи небесні мають свої гнізда і звірі мають свої нори, а Син Людський не мав де прихилити голову. Він долав свою земну дорогу з порожніми руками, приймав хліб із рук найубогіших, аби мати змогу любити й приймати всіх, до глибин пізнати людське єство у прірвах невігластва та в чистоті духовної природи. 7СХОДЖЕННЯ

Тарас, осиротівши дуже рано, був кинутий вітрами долі у вир жорстокого виживання, у вир поневірянь по всіх просторах неозорої імперії, аби переболіти за всіх і за всіх говорити. Його висока чутливість кидала думку то в жар крайньої нетерпимості до діянь людських, до кривди й жорстокості світу, то в тиху задуму просвітленої душі, котра ясно і безпристрасно світить над водами Буття. Він здобував золоті скарби своєї душі всупереч обставинам: його учителями в земній дорозі були убогі каліки-сироти, зневажені покритки, бездомні собаки, бездушні погоничі уярмленого люду, — ці учителі не давали духові розслабитися, збитися на манівці. А до Господа, до Його Престолу кликала співуча Україна, — вона вела його, малого, за руку від першого подиху до останнього... Хата батьків у с. Керелівка. Олівець. 1843.

8 Розділ 1

Свій страдницький шлях він сам пророчо окреслив у поемі «Тризна»: ...Скитавсь по світу сиротою. Які там сльози пролились! Якою мукою страшною Пізнання розуму купив, Невинність серця не згубив. Без малодушності докорів Пройти життя важке й суворе, У прірву пристрастей пірнути, Життя людське до дна збагнути, Відкрити чорні сторінки, Всі беззаконія діла. І зберегти політ орла Та серце чистої голубки! Се чоловік! Без даху жить (сиріт і сонечко не гріє) Людей пізнати — і любить! Лиш серце незлобиво мліє За недостойні їх діла. І не кощунствує у млах, Як цар ума. Убогим, ницим За шмат скупої паляниці Глупцю могутньому годить І мислить, почувать і жить! Ось драма святості пізнання! («Тризна», переклад українською М.Ч.)

Шевченко пройшов у своєму житті найважливішу науку: пізнавши «всі беззаконія діла», побачивши людей над прірвою — або неситими звірами, що здатні скинути і змести все перед собою, аби лише ухопити «шмат скупої паляниці», — або самовідданими ангелами, які простягнуть руку чисто й безкорисливо, — він таки навчився любити всіх рівно і всепрощенно, як сонце. 9СХОДЖЕННЯ

Поета цитують часто, але кожен вириває з контексту його мисленнєвої дороги певний фрагмент миттєвої думки і настрою, зафіксованих свідком-папером, і вважає, що уже може узагальнити свій уявний портрет генія. Але варто перегорнути сторінку — і він уже постає іншим, в іншому відблиску своєї незбагненної особистості.

В тому й полягає феномен істинної душі, що вона кидає насіння в земний ґрунт і, відійшовши на небо, чекає сходів. Чим потужніше насіння — тим глибше воно розростається, тим могутнішу крону розкидає в океані людської мислі, — завжди незмінне у вічному й завжди сьогочасне у віддзеркаленні світу.

«Це син теслі з Назарета», — зневажливо говорили про Христа його сучасники. Але вже понад дві тисячі років його тиха Нагірна проповідь, його непоказні притчі, розказані убогим пастухам і митарям, осміяні книжниками й мудрецями, змінюють світ.

«Це кріпак неосвічений», — казали про Шевченка його освічені сучасники, але його слово стало символом нескореного духу українців і тримає націю в часи найтяжчих геноцидів і руйнувань.

У ХІХ столітті вся літературна Європа переживала період романтизму. Правилом доб ро го тону вважалось «побавитись» у народність. Замість античних пастушок, фавнів і сатирів Шевеченко перед мольбертом. Олівець. 1839–1842.

10 Розділ 1 поезію заполонили містичні образи народних балад, сентиментальні сюжети про нещасливе трагічне кохання.

Українські романтики мали нагоду ще й доторкнутись до живої української мови, котра вийшла із вжитку тогочасної інтелігенціїї, але ще мала сентиментальну притягальність, дотичність до історичного минулого покривдженого народу.