Аліса у Задзеркаллі

Льюїс Керрол

аліса у задзеркаллі

ЧОРНІ

БІЛІ

Білий Пішак (Аліса) починає і стає Королевою за 11 ходів

1. Аліса зустрічає Чорну Королеву 34

2. Аліса через d3 (залізниця) ходить на d4 (Круть і Верть) 59

3. Аліса зустрічає Білу Королеву (з шаллю) 76

4. Аліса ходить на d5 (крамничка, ріка, крамничка) 84

5. Аліса ходить на d6 (Ґоґоль-Моґоль) 92

6. Аліса ходить на d7 (ліс) 109

7. Білий Кінь бере Чорного Коня 126

8. Аліса ходить на d8 (коронація) 143

9. Аліса стає Королевою 143

10. Аліса “рокірується” (бенкет) 157

11. Аліса бере Чорну Королеву і виграє партію 164

1. Чорна Королева відходить на h5 42

2. Біла Королева ходить на c4 (ловить шаль) 83

3. Біла Королева ходить на c5 (стає Вівцею) 84

4. Біла Королева відходить на f8 (залишає на полиці яйце) 91

5. Біла Королева ходить на c8 (рятуючись від Чорного Коня) 117

6. Чорний Кінь ходить на e7 127

7. Білий Кінь ходить на f5 142

8. Чорна Королева йде на e8 (“іспит”) 146

9. Королеви “рокіруються” 152

10. Біла Королева ходить на a6 (юшка) 163

DRAMAТIS PERSONAE *

(Розміщення перед початком гри)

БІЛІ

Фігури Пішаки

Круть Стокротка

Одноріг Хтось

Вівця Устриця

Біла Королева Тигрова Лілея

Білий Король Ружа

Дідусь Устриця

Білокінний Лицар-Біляк Жабур

Верть Стокротка

ЧОРНІ

Пішаки Фігури

Стокротка ґ оґоль-Моґоль

Салонний Саєць Тесля

Устриця Морж

Крихітка Лілейка Чорна Королева

Оленя Чорний Король

Устриця Ворон

Кеп-Валюшник Чорнокінний Лицар-

Чорноморець

Стокротка Лев

Авторова передмова до 6-го видання 1897 р., що довело загальний наклад

“Аліси” до 61-ої тисячі примірників

Оскільки шахова задача, вміщена на попередніх сторінках, декого з читачів загнала у глухий кут, певно, годилося б пояснити, що її складено за всіма правилами — якщо мати на увазі самі ходи.

Щоправда, черговості ходів чорних та білих дотримувано не так суворо, як належало б, а “рокірування” трьох Королев просто означає, що всі вони потрапляють до палацу; але кожен, хто завдасть собі клопоту порозставляти фігури і зробити зазначені ходи, впевниться, що “шах” Білому Королю на 6-му ході, втрата з боку чорних Чорного Коня на 7-му та фінальний “мат” Чорному Королю цілком відповідають законам гри.

Нові слова у вірші “Курзу-Верзу” (див. с. 25) призвели до різнобою у їхній вимові, тож, мабуть, годилося б дати пояснення і з цього приводу. У “яски” наголос падає на останній склад, а в слові “пичхали” — на передостанній.

Для цього видання, що довело загальний наклад до шістдесят однієї тисячі примірників, свіжі електротипії одержано від гравюр на дереві (їх ще ніколи не використовували для друку і вони в та­кому ж доброму стані, як і 1871 року, коли їх уперше вигравіювано), і книжка набуде нового життя в нових шатах. Якщо художнє оформлення цього видання різко погіршується проти початкового, то не через несумлінність з боку автора, видавця чи друкаря.

Користуюся слушною нагодою, щоб довести до відома читачів: “Аліса для малят” ** *, ціна якої досі дорівнювала чотирьом шилінгам, відтепер прирівнюється до звичайних одношилінгових книжок із малюнками, хоч я певен, що вона з кожного погляду (за винятком самого тексту, про який мені не випадає судити), значно вища за згадані книжки. Чотири шилінги була цілком розумна ціна для покупця з огляду на вельми відчутні первісні витрати, на які я мусив іти; та що Читацький загал фактично заявив: “На відміну від справді художньої речі, ми не даємо більше як шилінг за книжку з картинками”, то я згоден розглядати свої витрати на книжку як абсолютно збиткові й фактично не продаю її малюкам, а віддаю задарма. Різдво 1896

Дитя із соняшним чолом

І дива спраглим зором!

Хай все змінилося кругом

І поміж нами — гори,

Ця повість — дар мій, знаю, вмить

Тебе, мій друже, звеселить.

Твоїх не видно зір-очей,

Не чуть дзвіночка сміху,

Ти панна вже — й мене, ачей,

Забула... Але втіха

Зігріє дні мої однак,

Як ти спізнаєш казки смак.

Її почато ще давніш,

Як сонце літнє сяло,

Під сплески весел у човні

Прості слова звучали.

Ті сплески в пам’яті живуть,

Хоча літа ячать: забудь!

Ходи ж, послухай, не барись,

Допоки голос грізний

Гукне до одру — й хоч просись,

Хоч ні, вже буде пізно.

Ми діти, сиві вже нехай,