Місто Снів

Володимира Чернишенка

Перекладено за виданнями:

Rudyard Kipling. The Brushwood Boy, Macmillan. — 1907.

Rudyard Kipling. Wee Willie Winkie and other child stories, Penguin Classics. — 1989.

Ред’ярд Кіплінґ народився 1865 року в колоніальному Бомбеї (нині Мумбаї, Індія). Малим він потрапив на Батьківщину в Англію, де виховувався у місцевій родині, далеко від батьків. Там же в Англії він згодом навчався у військовому коледжі, а у шістнадцять років (1881 рік) майбутній Нобелівський лауреат опинився у Лагорі на посаді кореспондента місцевої газети. Саме звідтоді він подорожував Індією, Пакистаном, Афганістаном, Бірмою — британськими колоніями, куди кликала його професія журналіста. Однак писав він не лише репортажі та звіти, а й дотепні вірші та правдиві оповідання, які час від часу вдавалося опублікувати на шпальтах газети чи місцевих часописів. Саме в цей час і запрошує читача книжка «Місто Снів».

Талант двадцятирічного кореспондента Ред’ярда Кіплінґа не одразу привернув увагу публіки. Між тим, у 1886 році найдотепніші вірші-шпигачки Кіплінґа було опубліковано спонсорським коштом невеличкою книжечкою «Департаментські пісеньки». Мізерний наклад розійшовся миттєво, того ж року книжку було перевидано. Подейкують, що завдяки гострому перу Кіплінґ нажив собі немало ворогів — надто вже промовистими та яскравими були деякі герої його сатиричних віршів!

У період з 1887 по 1889 рік Кіплінґ став редактором тижневика, постійним дописувачем «The Pioneer», а згодом — його спеціальним кореспондентом. У 1888 році з’явилася перша прозова книжка — збірка оповідань «Прості історії з гір» («Plain Tales from the Hills»). Наскільки свіжими та зухвалими були Кіплінґові вірші, настільки ж сміливою та відвертою виявилася його проза. Звісно, багато хто ганив її за репортажність, увагу до життя низів суспільства, побуту солдатів і колоніальних реалій, писати про які доти було не дуже заведено. Водночас, саме ці риси і привернули до оповідань Кіплінґа увагу мільйонів читачів, зробили його популярним не лише в Індії, а й далеко за океаном. Можна сказати, що Англія з нетерпінням чекала на прибуття літературної сенсації, якою став Кіплінґ у 23 роки...

А допомогла Кіплінґу повернутися до Англії місцева залізнична компанія Віллера. Маючи монополію на продаж друкованої продукції на залізничних станціях, ця компанія запустила серію видань під загальною назвою «Залізнична бібліотека». Перші книжечки серії склали саме оповідання Кіплінґа, а обкладинки для них намалював його батько — Джон Локвуд Кіплінґ. Дуже жаль, що ці обкладинки ще при першому читанні зношувались, а книжечки — розлазилися. За задумом видавця, видання мали бути дешевими, щоби кожен міг їх придбати, і недовговічними — щоби не шкода було потім викинути. Серію так і називали — «прочитай-і-викинь». Книжечки коштували недорого — одну рупію кожна, та, попри те, вже наприкінці 1889 року Кіплінґ прибув у Лондон і орендував квартиру на Вільєрс-Стріт у Стренді.

Збірку «Місто Снів» відкриває одна з книжечок «Залізничної бібліотеки», а саме — «Малий Віллі-Вінкі та інші дитячі історії». Що ж це за такі дитячі історії для дорослих, написані двадцятирічним юнаком, журналістом-початківцем, випускником військового коледжу? Спробуймо розібратись.

* * *

Найперше оповідання «Чорний Баранець» є частково автобіографічним і описує (хтозна!) незгоди маленького Радді у прийомній родині в негостинній Англії. Принаймні, на схилі віку в автобіографії «Кілька слів про себе» Кіплінґ підтвердить реальність подій, змальованих у «Чорному Баранці».