Колись світ мав значення. Моя сестра захворіла, і Кейден її врятував, повернувши дихання, яке світ загрожував у неї забрати. Він перетворив мене, зробив однією зі схожих на нього й подарував надзвичайні сили, які змушували здригатися навіть нічних створінь. В обмін на це я виконувала його накази й по-своєму про нього дбала. Звісно, я мала не найкращий робочий графік, та й іноді втрачала над усім контроль. «Убий цього, Діанно. Покаліч того, Діанно. Принеси оце, Діанно». Він ставив безліч вимог, але водночас було просто. Усе мало сенс, доки не з’явився він.
Його звали королем богів, Нищителем Світів. Я не мала наміру його повертати, але коли в бою вбила одного з його небожителів, він з’явився, щоб помститися, і світ зупинився. Останній із живих богів знову вийшов на передній план, й Іншосвіт здригнувся.
Кейден шукав стародавню реліквію й доручив нам її знайти. Я пробралася на раду смертних, щоб дізнатися, чи приніс Нищитель Світів її із собою. Потреба захищати Ґабі століттями була рушійною силою мого життя, але цей Нищитель Світів мав щось таке, що притягувало мене до нього, як метелика до вогню. Я не зуміла триматися від нього якомога далі — і це моя перша помилка. Друга помилка — мене спіймали. Він та його поплічники ув’язнили мене, марно намагаючись витягнути з мене мої таємниці. Під час невдалої спроби втечі я зробила вибір, зумовлений страхом, любов’ю та величезним бажанням вберегти Ґабі — і цей вибір змінив усе.
Далі найскладніше. Ще один обмін на життя Ґабі — укладена угода з моїм ворогом, Нищителем Світів. Його люди мали оберігати її, доки ми із ним полювали за артефактом. Я робила це для неї. Я не мала вибору. Кажуть, що ворог мого ворога — мій друг, проте наслідки моєї зради ранили надто глибоко.
Я залишалася з Ліамом, працювала з ним. Дні перетворювалися на місяці, доки ми шукали реліквію. Гнівні погляди змінилися на палкі, суперечки — на жарти, а іскра між нами переросла в пекуче полум’я. Наша ненависть одне до одного випарувалася, і її замінило щось геть смертоносне й набагато солодше.
Провівши кілька тижнів із союзниками й подолавши напругу, що наростала між нами, ми нарешті знайшли серйозну зачіпку, тож вирушили в завершальних похід в рамцях нашої місії. Ми знайшли Книгу Азраїла в давно забутій гробниці й потрапили в пастку. Відчайдушно намагаючись порятувати Семкаїла й увесь світ, я ризикнула життям. Та він не забрав книгу, а натомість урятував мене.
Книга опинилася в руках ворога, а ми перейшли до плану Б і вирушили до останків світу Ліама. Ми відвідали фатума, який відкрив нам пророцтво про майбутні події та про наближення кінця світу.
Ми навіть не підозрювали, що серед наших лав є зрадники. Люди, яким я довірила своє життя й життя Ґабі, виявилися на боці Кейдена. Вони скористалися нашою відсутністю і через мою зраду забрали єдину людину, яку я любила понад усе, та передали Кейдену.
Ми негайно повернулися до Онуни, марно шукаючи її, аж поки перед нами не ввімкнули трансляцію, яка облетіла весь світ і всі королівства. Кейден мав послання для нас — для мене — і хотів, щоб світ його також почув.
Усього лише клацання — один-єдиний тріск, і світ, колись наповнений сенсом, утратив його.
«Ось як настане кінець світу», — нашіптував фатум, і я мала намір їм показати, що він мав рацію.