Убивства в Бурґтеатрі

Важка професія у спадок

Штефан Бадемайстер зупинився і, важко дихаючи, сперся на поруччя сходів. Підйом до цісарських апартаментів завжди давався йому непросто. Особливо о цій порі, про яку важко було сказати — це ранок чи все ще глупа ніч. Якщо вірити Штефановим відчуттям, то була ще таки глупа ніч. Пів на четверту ранку. Та саме о цій порі щодня підводився з ліжка цісар Франц Йозеф. І приблизно через пів години, о четвертій, Штефанові слід було починати свою роботу: принести до цісаревих апартаментів гумову ванну, яку зберігали у спеціальній задній кімнаті, налити в цю ванну теплої води, посадити цісаря, намилити його тіло і змити мило, потому допомогти монархові вилізти з ванни, обтерти його, позбирати понахляпувану воду і позабирати всі потрібні для миття речі. Цей нескладний ритуал виконував упродовж свого недовгого життя і Штефанів батько — теж Штефан і теж придворний лазник. Після батькової смерті лазником став Штефан. Не тому, що мав якісь особливі й необхідні для цього здібності, а просто через те, що цісар виявив свою звичну гуманність: він дбав про всіх, хто працював при дворі. І якщо якась удова залишалася без годувальника, як-от Штефанова мати, то він обов’язково прилаштовував працювати її сина, щойно той досягав належного віку. Так і склалося, що Штефан змушений був підводитись о цій нелюдській порі, відколи йому виповнилося шістнадцять.

Штефан ненавидів ранки. Йому було значно простіше не лягати допізна, ніж підводитись удосвіта. Часом, ідучи на роботу, він заздрісно дивився на вартового, який, потираючи руки, чекав, коли прийде йому на зміну наступник. Така робота — ніч у дерев’яній будці біля воріт Гофбурґа — набагато більше пасувала би Штефанові, ніж оця щоденна каторга — від пів на четверту і до четвертої тридцять, аж поки поприбирає все після миття цісаря. А потому цілий день — немов у тумані, бо ні поспати пополудні, ні лягти раніше, ніж звичайно, Штефанові ніколи не виходило, а якщо вряди-годи і засинав, то підводився ще більш утомленим, аніж був до того. Віднедавна він дедалі частіше вдавався до перевіреного батьком способу — не лягав до ранку. А щоби протриматись у довгі нічні години, Штефан ішов до кнайп — тих, які були відчинені цілу ніч. Найскладніше було не випити зайвого, бо кілька разів цісар уже зауважував своєму лазникові, що недобре приходити на роботу нетверезим. От і сьогодні Штефан ледве спромігся підійнятися сходами. І ще навіть не дійшов до цісарських апартаментів, а сили вже не мав. Руки трусяться, ноги підкошуються... Головне — під час миття не ошпарити цісаря і не перекинути гумової ванни.

Ледь пересуваючи ногами, Штефан узявся до звичного щоденного ритуалу: нагрів води і перевірив, чи вона не надміру гаряча і не занадто холодна. Набрав ванну, поклав поряд, на стільчик, рушник і мило. На інший стілець примістив гребінець і дзеркало: в ті дні, коли не потрібно було голити цісаря й підстригати йому бороду, Штефан просто зачісував Франца Йозефа вранці. Коли ж наставав час голитись і стригти вуса чи бороду, то приходив іще й перукар.

Сонні Штефанові думки перервав Франц Йозеф, який, як завжди, бадьорий і сповнений енергії, зайшов до кімнати після своєї ранкової молитви.

— Доброго ранку, Штефане! Як спалося? — з усмішкою привітався цісар, але відразу ж спохмурнів, побачивши, в якому стані його лазник. — Ти знову нетверезий? — Франц Йозеф із осудом похитав головою і сів у гумову ванну.

— Вибачте, Ваша Імператорська Світлосте, але сьогодні маю поважну причину, — почервонів Штефан і мимоволі гикнув.

— У тебе завжди поважна причина, бо доводиться дуже рано вставати, — засміявся цісар. — На це нарікають усі мої слуги.

— Та нині все-таки інша поважна причина. Про неї ви ще прочитаєте в ранкових газетах, — відповів Штефан.

— І що ж це за оказія? — зацікавився цісар.

— Я став свідком убивства, — відповів Штефан. — Ну, точніше, вбивство відбулося раніше, та я побачив труп одним із перших. І мушу вам сказати, що то було жахливо.

— Убивство? — перепитав цісар — І де саме?

— Ви знаєте, де живуть актори Бурґтеатру? — спитав Штефан.