Ватек

В идання, які вийшли друком у Парижі та Лозанні, стали вкрай рідкісними, тож я нарешті погодився перевидати в Лондоні цей невеликий твір у тій формі, як я написав його.

Переклад [англійською мовою], як відомо, опубліковано раніше від оригіналу, але дуже легко повірити, що я не мав такого наміру, причиною стали обставини, мало цікаві для публіки.

Я підготував кілька епізодів, вони зазначені на с. 96, становлять немов продовження «Ватека» і, можливо, будуть опубліковані колись.

В. Бекфорд.

1 червня 1815 р.

ВАТЕК

В атек, дев’ятий каліф із династії Аббасидів, був сином Мутасіма і онуком Гаруна ар-Рашида. Він сів на трон у розквіті літ. Притаманні йому видатні риси спонукали народи сподіватися, що його врядування буде довгим і щасливим. Постать Ватека була приємна й велична, але, коли він гнівався, одне його око ставало таким страхітливим, що ніхто не витримував погляду: бідолаха, на якого дивився Ватек, падав навзнак, а інколи навіть миттю помирав. Тому, боячись позбавити свої держави людей і обернути свій палац у пустелю, цей володар гнівався дуже рідко.

Ватек був дуже ласий до жінок і насолод столу. Його щедрість не знала меж, а розпуста — стриму. На відміну від Умара Бен Абдул-Азіза, він не вірив, що цей світ треба перетворити в пекло, щоб мати рай на тому світі.

Ватек перевершив пишнотою всіх своїх попередників. Палац Алькоремі, який збудував його батько Мутасім на пагорбі Чубарих коней, звідки видніло все місто Самарра, видався йому не досить просторим. Він додав до нього п’ять крил, радше п’ять інших палаців, і кожен з них призначив задоволенню одного з чуттів.

У першому з тих палаців на столах завжди стояли найвишуканіші страви. Уночі і вдень, тільки-но страви холонули, їх заміняли новими. Найдобірніші вина й найкращі лікери текли рясними струмочками з сотні фонтанів, які ніколи не висихали. Цей палац мав назву «Вічний бенкет», або «Невситимий».

Другий палац мав назву «Храм мелодії», або «Нектар душі». У ньому мешкали найвидатніші музиканти і поети тодішньої доби, що інколи розходилися окремими гуртами, тож їхні співи лунали по всіх околицях.

Палац, названий «Насолодою очей», або «Підтримкою пам’яті», ненастанно зачаровував. Там у щедрому достатку й добре впорядковані містилися дивовижі, зібрані з усіх закутків світу. Там була галерея картин знаменитого Мані та скульптури, які видавалися живими. В одному місці добре вибудована перспектива чарувала зір, неподалік магія оптики приємно ошукувала його, а трохи далі зосереджувалися всі скарби природи. Одне слово, Ватек, найдопитливіший з-поміж людей, подбав, щоб у тому палаці було геть усе, що могло задовольнити цікавість гостей та відвідувачів.

Палац «Парфумів», який ще називали «Жалом насолоди», був поділений на багато зал. Там навіть серед дня горіли смолоскипи й ароматичні лампи. Щоб розвіяти приємне сп’яніння, яке опановувало в тому палаці, спускалися в просторий сад, де серед найрізноманітніших квітів можна було освіжитися духмяним повітрям.

У п’ятому палаці, названому «Притулком радості», або «Небезпечним», мешкало кілька гуртів дівчат. Вони були гарні та знадливі, наче гурії, і ніколи не втомлювалися добре приймати тих, кого каліф хотів допустити в їхнє товариство.