| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Хав’єр Кастільйо |
| Жанр: | Жахи і готика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-8671-4 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Книжка сучасного іспанського письменника (н. 1987 р.) — передусім детектив, повний несподіваних поворотів. Автор, не дотримуючись хронологічної монотонності, розповідає про викрадення й багаторічні пошуки дитини. Роман написано лаконічним, мало не репортажним стилем, і це не випадково: друга головна тема — журналістика розслідувань, її значення у функціонуванні здорового суспільства. Героїня, спершу студентка, а потім журналістка, щиро віддана своїй професії, невтомно, коли вже й ФБР опустило руки, шукає дванадцять років і таки знаходить; особисті трагедії (зґвалтування, вбивство бабусі, яке скоїв дід) лише загартовують її дух і зміцнюють рішучість боротися проти сексуального й сімейного насильства. Не бракує в книжці й зворушливих описів людських переживань: і батька-матері дівчинки, і її викрадачів.
Переклад з іспанської — П. В. Таращук.
Нью-Йорк
26 листопада 1998 року
Найгірше завжди стається тоді, коли не здогадуєшся про нього.
Ґрейс, знехтувавши на кілька митей величну святкову ходу на честь Дня подяки, підняла очі вгору і глянула на доньку, що, сидячи на батькових плечах, променилася радістю. Побачила, як мала грайливо бовтає ніжками, а руки чоловіка цупко тримають її за стегна, хоча згодом їй здавалося, ніби він тримав не досить міцно. Усміхнений Санта-Клаус від мережі універмагів «Macy’s» під’їжджав ближче, сидячи на гігантському троні, а Кера вряди-годи показувала пальцем і вищала від радості, розглядаючи почет із домовиків, ельфів, гігантських імбирних печив і плюшевих іграшок, що ступали попереду його повозу. Дощило. Легенька й тоненька водяна завіса спадала на плащі та парасольки, а краплі дощу, здавалося, скидались, як і завжди, на сльозини.
— Туди! — кричала дівчинка. — Туди!
Аарон і Ґрейс глянули, куди показує палець Кери: на білу гелієву кульку, що злітала до небес, стаючи дедалі меншою між хмарочосами Нью-Йорка. Потім дівчинка, повнячись радісного захвату, глянула на матір, і Ґрейс одразу знала, що не зможе сказати їй «ні».
На розі вулиці Ґрейс помітила вбрану як Мері Поппінс жінку з розкритою парасолькою під горою білих кульок, які вона дарувала кожному, хто підходив до неї.
— Хочеш кульку? — запитала мати, добре знаючи відповідь.
Кера не стримувала радості. Лише роззявила рота з виразом щастя й кивнула на знак згоди, показавши виразні ямочки на щоках.
— Але ж онде Санта-Клаус! Ми зараз пропустимо його, — запротестував Аарон.
Ямочки на щоках Кери зникли, і між передніми зубами видніла тепер вузенька шпаринка, в якій інколи застрявала їжа. Удома їх чекав морквяний торт для святкування дня народження дівчинки наступного дня. Аарон згадав про цей день і, можливо, саме тому погодився:
— Гаразд. Де беруть ті кульки?
— Їх на розі роздає Мері Поппінс, — хвилюючись, відповіла Ґрейс. Навколо них громадилося дедалі більше люду, спокій попередніх хвилин став зникати, немов масло у фаршированій індичці, яку мали сьогодні на вечерю.
— Керо, побудь із мамою, і не відходьте звідси.
— Ні! Я хочу Мері Поппінс!
Аарон зітхнув, а Ґрейс усміхнулася, збагнувши, що він знову поступиться.
— Сподіваюся, маленький Майкл буде не такий упертий, — додав Аарон, пестячи заокруглений живіт дружини. Ґрейс була вже на п’ятому місяці, цю вагітність він спершу вважав за нерозважливість, надто коли Кера ще така мала, а тепер тішився нею.
— Кера точнісінько така, як і батько, — засміялася Ґрейс. — Тут ти не заперечиш.
— Чудово, маленька! Ходімо по кульку!
Аарон поправив Керу на плечах і на превелику силу пробирався до рогу в дедалі густішій юрбі. Відступивши на кілька кроків, обернувся перед тим, як іти далі, і крикнув Ґрейс:
— У тебе все гаразд?
— Так! Не барися! Він уже їде!
Кера, сидячи на плечах Аарона, знову широко всміхнулася матері, обличчя дівчинки променилося радістю на всі боки. Це радісне й усміхнене обличчя стало, як збігло багато років, розрадою для Ґрейс, коли вона намагалася переконати себе, що порожнеча не така темна, біль не такий дошкульний, страждання не таке гнітюче: останній збережений у пам’яті образ Кери був усміхнений.
Коли дійшли до Мері Поппінс, Аарон опустив Керу на тротуар, і цієї дії він уже ніколи не пробачить собі. Певне, думав, що донька отак буде найближче до міс Поппінс, а може, хтозна, сподівався, що нагнеться до малої й заохотить її саму попросити кульку. Людина завжди діє, повнячись сподівань, навіть коли наслідки можуть бути найгірші. Звуки оркестру змішувалися з галасом юрби, сотні рук і ніг насилу просувалися по обидва боки від них, і Кера, немов злякавшись, щосили схопила батька за руку. Одразу простягла другу руку до вбраної як Мері Поппінс дівчини, що сказала слова, які навіки закарбувалися в пам’яті батька, що от-от мав утратити все:
— Ця така гарна дівчинка хоче чогось солоденького?
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
