| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Хав’єр Кастільйо |
| Жанр: | Жахи і готика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-3011-3 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Напередодні Різдва центром Бостона розгулює голий чоловік з відрубаною головою молодої жінки. Доктор Дженкінс, завідувач міського психіатричного центру, та Стелла Гайден, агентка ФБР, беруться за справу, яка поставить на карту їхні життя, змінить уявлення про людський розум і відхилить завісу на події, що сталися в містечку Солт-Лейк сімнадцять років тому. Завдяки гнучкому стилю, помережаному літературними відсиланнями (на Ґарсія Маркеса, Остера, Орвелла чи Стівена Кінґа) й образами, які шокують, Хав’єр Кастільйо створює сповнений романтики трилер, що розгортається у трьох різних часових проміжках, досліджує межі людського єства й розриває усталені норми жанру «саспенс». Кохання, ненависть, доля, дивні практики, інтриги та стрімкий розвиток подій сплелися на сторінках першого роману Хав’єра Кастільйо, який спричинив фурор ще до паперового видання.
Переклад з іспанської — О. І. Лактіонова.
Вступ
24 грудня 2013
Бостон
Дванадцята година ранку, 24 грудня, до Різдва лишається один день. Я спокійно йду вулицею, мій погляд розгублений, здається, що все відбувається в сповільненому записі. Дивлюся догори й бачу чотири білі кульки, що підіймаються до сонця. Крокую далі, чую жіночий вереск, помічаю, що люди здаля досі витріщаються на мене. Направду, мені здається нормальним, що на мене дивляться та кричать, зрештою, я голий, весь у крові й тримаю голову в руках. Кров на моєму тілі вже майже висохла, хоча й досі повільно крапає з голови. Одна жінка застигла на вулиці, побачивши мене. Я мало не розреготався, коли вона впустила покупки на землю.
Так і не можу повірити в те, що вчинив минулої ночі, однак усередині мене панує спокій і внутрішня рівновага, яких я ніколи раніше не відчував. Дивно, але це правда.
Я знову дивлюся на жінку, вона досі стоїть нерухомо. Дарую їй усмішку від вуха до вуха й бачу, як її охоплює тремтіння. Боже, який же я молодець.
Я з ностальгією пригадую чотири місяці, які провів за репетиціями розгубленого погляду перед дзеркалом. День у день, по чотири години щодня. Мені приємно думати, що я самоук, однак вважаю це почуття самореалізації, яке притаманне всім тим, хто проголошує себе самоучками, напівхибним. Мені ніколи не вдавалося грати, а ще й ніколи не вмів брехати. Я не зумів обманути навіть тоді, коли багато років тому розповів їй, моїй єдиній, чому ми пішли туди посеред ночі. Мені подобалася її усмішка, і вона так несамовито дивилась. Такий погляд неможливо обманювати. Я міг би провести з нею все життя, спостерігати, як промені сонячного світла освітлюють її волосся, коли сходить сонце, як вона розплющує очі й усміхається мені після пробудження.
Крізь власну внутрішню тишу я вловлюю поліційні сирени на задньому плані й поступово наслухаю все інше: людський хаос, плач немовлят, дуже швидкі кроки.
Я зупиняюся на місці, впускаю голову Дж. Т. і посміхаюся поліціянтам, які оточують мене й наставляють на мене зброю. Я падаю навколішки на землю і, перш ніж знепритомніти від удару по голові, заледве встигаю промовити:
— До Різдва лишається один день.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
