| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Єремія Готгельф |
| Жанр: | Жахи і готика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-7942-6 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Ця містична повість увібрала в себе легенди та перекази, що в цільній оповіді висвітлили релігійно-гуманістичні уявлення про добро та зло, злочин і покарання… Для читачів, які перебороли дитячі страхи, та не позбулися гостроти відчуттів.
Єремія ҐотГельф
ЧОРНИЙ ПАВУК
Про автора та його книгу
Єремія Ґотгельф (4 жовтня 1797—22 жовтня 1854) — псевдонім швейцарського письменника та пастора Альберта Бітціуса.
Син пастора-кальвініста Зиґмунда Бітціуса та його третьої дружини Єлизавети Бітціус-Колер народивсь у Муртені. 1805 року батько письменника став пастором у маленькому селі, котре називалося Утценсдорф. Саме тут маленький Альберт вперше познайомився зі селянським світом Емменталю. Початкову освіту дав йому батько. З 1812 року Альберт відвідує школу в Берні, де з 1814-го вивчає теологію в інституті як вільний слухач.
У 1817 році він починає ґрунтовно вивчати теологію в цьому навчальному закладі, який закінчує 1820-го. Після вікаріату батька Альберт до 1821 р. продовжує навчання в Ґоттінґені. З метою поглиблення здобутих знань відвідує острів Рюґен, міста: Берлін, Ваймар, Ляйпціг, Дрезден та Мюнхен. Навесні 1822 року повертається в Утценсдорф. В 1824 році помирає батько і Бітціус стає вікарієм в Герцоґенбухзеє. 1822-го стає помічником пастора і перебирається до Берна у церкву Святого Духа. У 1831 році як вікарій він переїздить на парафію Лютцельфлю в Емменталі, де його через рік обирають пастором.
З 1828 року Альберт займається також журналістикою. Він автор близько 150, здебільшого непідписаних, газетних статей, в котрих висвітлює політичні, економічні та соціальні теми. Більшість із них були надруковані у «Бернському другові народу» (Berner Volksfreund). Вони були критичними, їхніми мішенями ставали такі тогочасні знаменитості, як Карл Нойнаус та Якоб Штемпфіль. Окрім того, Бітціус гаряче диспутував з юристом Вільгельмом Снеллем, професором Бернського університету, котрий пропагував радикальний лібералізм. Альберт був прихильником ліберального консерватизму Едуарда Бльоша.
1836 року Бітціус пробує себе в ролі письменника. Перший роман називався «Дзеркало селян» (Der Bauern-Spiegel). Ім’я головного героя роману — Єремії Ґотгельфа — стало його письменницьким псевдонімом. Він пише романи, оповідання, статті на злободенні та історичні теми.
Суттєвий внесок у поширення літературного доробку Єремії Ґотгельфа у північно-німецьких краях зробив Юліус Шпрінґер. У його берлінському видавництві, починаючи з 1846 року, і вийшли усі твори письменника. Для того, щоб зацікавити читача, Шпрінґер раз у раз радив авторові уникати написання зворотів та понять на швейцарських говірках. Перша книга, написана літературною німецькою, з’явилася 1846 року. Вона називалася «Наймит Уллі» (Uli der Knecht). Шпрінґер пропонував читачеві різні за цінами та оформленням книги Єремії Ґотгельфа.
Ґоттфрід Келлер між 1849-м та 1855-м рецензував низку творів, опублікованих у видавництві Шпрінґера. Келлер возвеличував земляка, називав епічним поетом, але картав за нестримність його антирадикальної пропаганди.
«Die schwarze Spinne» — повість Єремії Ґотгельфа 1842 року. Старі сказання в ній перероблено на притчу про християнсько-гуманістичні уявлення про добро і зло, а вміщено її в ідилічну рамкову оповідь, яка згодом сама переходить у внутрішню дію. Символіка твору зрозуміла не лише в християнському сенсі, а й у ширшому — як питання про добро і зло взагалі. Ґотгельф — псевдонім швейцарського письменника й пастора Альберта Бітціуса (1797–1854), який з дитинства знав селянський світ Емменталю: його батько служив пастором у селі Утценсдорф.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
