Маг поза законом : роман

Пролог

Хлопчик років дванадцяти у блакитному камзолі, розшитому сріблом, але вже добряче забрудненому, проводжав пильним поглядом карету королівського посланника. Вона повільно виїжджала з воріт герцогського замку. Із вікна карети, відхиливши завісу, визирнула дів­чина. Вона зустрілася поглядом із хлопчиком, усміхнулася, але відразу ж і зсунула оксамитові шторки.

Хлопчик обурено закопилив губу.

— Колись я обов’язково з нею одружуся, — мовив до свого трохи старшого приятеля, який стояв поруч.

— Так із нею ж уже одружується посланник, — приятель здивовано глипнув на нього.

— Ну то й що! — пишно вбраний хлопчик тупнув ногою. — Посланник уже старий, коли він помре, я з нею одружуся.

— Адріане, ось ви де! — крізь натовп зацікавлених, які теж вий­шли поглянути на від’їзд королівського посланника, продиралася невисока худорлява жінка. — Вас усюди шукають! Подивіться на ваш одяг: де ви забруднилися? Хіба спадкоємцю личить так поводитися? Його світлість герцог буде незадоволений. Ходімо швидше, вам треба перевдягнутися.

Хлопчик зітхнув і, ще раз поглянувши услід кареті зі щільно зісунутими завісами, рушив слідом за жінкою.

Королівський посол, вельможний Генріх фон Аренберґ, залишав герцогство Гельденське разом із молодою нареченою, Ядвігою Крук, донькою головного герцогського радника. Заручини ці й майбутнє весілля викликали неабияку кількість пліток. Причому, й у палацових галереях та спальнях вельможних панів, і в міських шинках та на базарах. Шістнадцятирічна Ядвіга була більш як удвічі молодшою за нареченого. Звісно, за наявності вигідної партії на таке мало хто зважав би. Але, враховуючи неймовірну красу дів­чини і наближеність її батька до герцога, можна було легко знайти більш підхожу кандидатуру. І за віком, і за титулом. Пліткарі відверто дивувалися й висловлювали найнеймовірніші версії. Аж до того (промовляли зав­жди пошепки та з огляданням), що королівський посланник — чаклун, який чарами привернув до себе нещасну дів­чину. Адже всім відомо, що Його Величність Август VI аж надто поблажливо ставиться до різного роду ворожбитів. Не те, що його світлість герцог Рудольф. У Гельдені лише за розмови про магію можна втрапити за ґрати, а чаклуни та інша нечисть сюди й носа бояться потикати. Рада Ревнителів благочестя не дрімає, хвала Всевидющому!

Ядвіга зсунула шторки карети, закриваючись від зацікавлених очей, і кинула швидкий погляд на свого нареченого. Генріх дрімав, одхилившись на спинку сидіння, обтягнуту темно-синім атласом. Біля очей залягли ледь помітні зморшки, але загалом вельможний посол мав вигляд молодшого за свої роки. А дами при дворі Його Величності Августа VI вважали Генріха дуже привабливим і навіть дещо загадковим. Ядвіга зітхнула. Карета котилася все далі, наближаючись до кордонів герцогства Гельденського.