| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Олексій Комаровський |
| Жанр: | Сучасна проза |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-2331-3 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Несвята Софія» розповідає про долю дивовижної жінки, яка ще з юності не захотіла миритися з відведеною їй роллю, та завдяки власному розумові, вроді й неймовірним збігам життєвих обставин зуміла піднятися зі соціального дна на найвищі щаблі аристократичної ієрархії своєї епохи. Вона була підданою трьох монархів, дружиною двох графів і коханкою багатьох видатних чоловіків останньої третини ХVIII — початку XIX століття, але завжди діяла лише на власний розсуд. Разом із нею в романі постають двоє найкращих друзів — пан Ігнацій і пан Тадеуш — українець і поляк, православний і католик, простолюдин і шляхтич. Вони ― наче Д’Артаньян і Казанова на службі польської корони, такі собі Джеймси Бонди галантного століття, воїни, авантюристи, дуелянти, гравці та ловеласи, а водночас — безстрашні міжнародні агенти останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, який символічно назвав їх пазурами Білого Орла — геральдичного символу Польщі. Карколомна гонитва на конях, влучна стрільба з будь-якої зброї, відчайдушне фехтування, отрута, кинджал й любовна спокуса — усе це в ім’я кохання та відданості, заради порятунку життя близьких, а також на славу Батьківщини — Речі Посполитої, що тоді об’єднувала поляків, литовців та українців. Атмосфера роману — це галантна епоха, освічені монархи, відчайдушні авантюристи, фатальні красуні й усюдисущі шпигуни. Бали, романи, адюльтери, дуелі, страти. Любов і війна, зради й подвиги, шляхетність і підлість. Яскраві пейзажі України, мальовнича строкатість Константинополя, велична архітектура Варшави та Відня, залита світлом позолота палацових залів і безпросвітний морок катівень — на цьому тлі розгортаються захопливі перипетії відчайдушної і смертельно небезпечної боротьби агентів короля Речі Посполитої зі шпигунами імператриці Російської імперії, через які червоною ниткою проходить доля незвичайної жінки, яка просто мріяла бути щасливою.
Розділ І
Полювання на немовля, або Остання спадкоємиця
«Дитина мусить померти» — інших варіантів завершення нинішнього дня Азіз-бей навіть не припускав. Інакше помре сам Азіз-бей.
Дитина помре швидко. Він, у разі невдачі, такого щастя буде позбавлений. За наказом султана його мучитимуть довго, з усілякими хитрощами, на які здатна фантазія придворного майстра тортур — одноокого садиста Ібрагіма Тек-гьозлу.
Відтоді, як великий візир дізнався і доповів султану, що місце перебування останньої спадкоємиці трону візантійських імператорів встановлене, а султан наказав негайно її знищити, доля професійного вбивці, шпигуна і виконавця таємних доручень Азіз-бея навіки поєдналася з долею піврічного немовляти — дівчинки, імені якої він навіть не знав.
Але доля, як відомо, дама примхлива. І її примхи завжди вносять значні корективи до людських планів, навіть якщо це плани всемогутнього повелителя Османської імперії султана Османа ІІІ та його вірних слуг.
«Дитина мусить померти» — іще раз наказав сам собі Азіз-бей і прискорив біг нічною вуличкою стародавнього Константинополя, переслідуючи в темряві клятого гяура, який несподівано посмів стати йому на заваді.
«Дитина мусить вижити» — інших варіантів завершення нинішнього дня православний монах Георгій навіть не припускав. Якщо заради порятунку дівчинки від смерті мусить померти він сам — що ж, на все воля Божа.
Поранений монах, тамуючи біль від ножової рани, що постійно кровоточила, лагідно усміхнувся до немовляти, яке міцно спало в кошику на його руках, і прискорив біг. Звуки кроків Георгія лунали, відбиваючись од глухих стін довколишніх будинків, кров пульсувала, витікаючи з рани, а в його голові бриніла лише одна думка: «Куди? Куди сховати дитину?»
Про себе Георгій не турбувався: головне — виконати священну клятву. Дитина має вижити! Він був готовий на все, аби ця дівчинка, в якій тече кров Палеологів — славетних правителів колись могутньої Візантійської імперії, змогла врятуватися. Щоби згодом продовжити свій древній рід, який офіційно перервався 29 травня 1453 року — у чорний день для всіх православних християн тодішнього світу.
Того дня безжальний османський султан Мехмед Аль-Фатіх зі своїми військами проломив стіни вічного міста — Константинополя та отримав у подарунок відрубану голову Костянтина XI, останнього імператора Візантії й опори світового православ’я, насаджену на спис.
Костянтин XI Палеолог загинув у нерівному бою з османськими завойовниками, будучи офіційно бездітним. Ще за кілька років до падіння Константинополя підданих імператора сповістили, що його кохана дружина — імператриця Катерина з генуезького шляхетного роду Гаттілузіо — віддала душу Богові під час пологів, народивши мертву дитину.
Але так було повідомлено навмисно. Розбитий втратою коханої, імператор знайшов у собі сили здійснити далекоглядний план, що мав урятувати династію. Наче він наперед знав, яка трагічна доля чекає його та його державу.
Новонароджену принцесу таємно взяв під свою турботливу опіку Константинопольський Патріарх Атанасій. За його наказом вірні люди перевезли дівчинку до Греції та сховали в гірському монастирі. Згодом для її захисту Патріарх створив із числа найвідданіших монахів Таємний орден, який опікувався нею та її нащадками понад триста років.
Три століття після падіння столиці Візантії монахи Ордену дбайливо оберігали єдину вцілілу гілку родинного дерева Палеологів, пильно стежачи, щоб нові османські правителі Константинополя не дізналися, що древній імператорський престол не залишився порожнім і весь цей час існували законні претенденти, готові зійти на трон, щойно випаде така нагода.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
