Дорогі маленькі і дорослі читачі
цієї книжечки!
Я з великою радістю пропоную вам захоплюючу мандрівку на чарівну Планету Рожевого Світанку разом зі своїми добрими друзями Васильком та Юрчиком. Сподіваюся, що після прочитання повісті «Лумпумчик», або хоча б уривків із неї у читанці для четвертого класу, ви вже знаєте, як почалася ця довга й цікава історія.
Спершу це було несподіване знайомство Василька Ігнатенка та його однокласників з неймовірним сатурнівцем — Лумпумчиком. Лумпумчик прилетів на Землю, аби познайомитися зі звичайними, на перший погляд, дітьми, які, коли стануть дорослими, повинні допомогти Семи Священним Планетам навести лад у нашому Всесвіті. Бо, як виявляється, проблеми є не лише у жителів Землі, але й у всьому Всесвіті.
Наші герої не стали чекати, поки виростуть: завдяки Лумпумчикові вони повірили у власні сили і взялися серйозно змінювати щось у житті.
Спершу Василько допоміг сліпій дівчинці Іринці. Потім він та його друзі почали досліджувати таємниці природи. Виявляється, люди й різноманітні створіння живуть у різних часових вимірах, — і якщо людина зможе силою своєї уяви «заглянути» в життя найменших мешканців свого городу, околиць свого села чи містечка, то відкриє для себе цілий космос таємниць!
Завдяки таким мандрівкам, які Василькові допоміг здійснити Лумпумчик, він зміг проникнути в різні часи творення нашої планети, побачити життя океану, відчути, як почувають себе рослини серед нас.
А головне — герої повісті навчилися бути сильними, користуватися власною волею і творити дива без жодних магічних дій.
І ви зможете, дорогі читачі, відкрити в собі сили і вміння, про які раніше не здогадувалися, якщо продовжите мандрівку Василька та його друзів на дивну Планету Рожевого Світанку. Це планета, на якій живуть душі всіх дітей, які ще не народилися в земному світі. На цій планеті вони готуються до життя серед людей — будують неймовірні палаци, кораблі, літальні апарати, які мріють колись створити на землі. Тут збуваються всі бажання, — і земляни, потрапивши в цей казковий світ, трішки навіть розгубилися: ми на Землі насправді не дуже вміємо творити світ своїх бажань.
Але я не хочу забігати наперед. Нехай для вас буде несподіванкою все, про що ви прочитаєте у цій книжці, — так, як було несподіванкою для мене, коли я її писала. Мені здавалося, що невидимий Лумпумчик водив моєю рукою по клавішах комп’ютера. І я не могла відірватися від писання книжки, бо хотіла дізнатися: а що буде далі?
Отже, відкривайте книжку.
Планета Рожевого Світанку вже чекає на вас!
З любов’ю Марія Чумарна
ПЛАНЕТА РОЖЕВОГО СВІТАНКУ
— Юрчик пропав! — мама стояла
на порозі кімнати і дивилася на мене
зляканим та водночас запитливим поглядом.
— Хто тобі про це сказав? — я схопився з крісла і відчув, як під грудьми
тривожно заблимав мій «екранчик».
— Тільки що дзвонила його мама.
Він вчора бавився у дворі, а ввечері
пропав. Його шукали всю ніч... — мама
сіла і знову запитально подивилася на
мене.
— Юрчик не міг пропасти! — твердо сказав я. — Ти не хвилюйся, добре?
Просто треба почекати!
Юрчикова мама була найближчою
подругою моєї мами. А Юрчика я любив, як свого братика.
Коли мама вийшла з кімнати, я ліг на ліжко і заплющив очі. Спокійно, треба зняти відчуття страху і подивитися, де Юрчик...
Невже малий полетів кудись із тілом?! Невже він це зміг? — від цієї думки мене аж у жар кинуло.
Я заспокоївся і почав розкладати у своїй пам’яті всі останні події в логічній послідовності.
Отже, Лумпумчик таки відкрив малому таємниці польотів. Але я літав на Сатурн лише в думці. І тільки в думці мандрував у часі в царство жуків, павуків, на дно моря. Один раз Лумпумчик сам «закинув» мене в нірку жуків-гнойовиків. І в бджолине царство. Він пояснював мені, що тіло є важким, на переміщення його в просторі потрібно дуже багато енергії... Тому краще мандрувати тільки свідомістю.
Але ж Юрчик! Цей п’ятилітній чарівник лякав своїми здібностями навіть мене. Найперше: у ньому було цілком доросле усвідомлення того, що є речі, якими не можна вихвалятися. Це тільки мені малий показав, як він уміє лікувати рослинки.
Ще Сашко бачив, як на наших очах сатурнівець Лумпумчик перетворювався то в собачку, то в котика і грався з Юрчиком. Але ж Юрчик перший здогадався, що може робити Лумпумчик!
А, і ще цікавий момент: коли Юрчик грав із Лумпумчиком у футбол, інопланетянин буквально «підхопив» малого, коли той спіткнувся і летів просто на штангу.
Тоді Лумпумчик пояснив нам, що він лише зменшив силу земного тяжіння. І Юрчик став майже невагомим, як кулька.. А що, коли він і зараз так зробив? Допоміг Юрчикові стати легеньким і помандрувати невідомо куди?
Ну добре, годі гадати. Я відкидаю думки, перед заплющеними очима починають пливти жовто-фіолетові кола...
— Я є Юрій! — називаю хлопчикове ім’я, — і мені стає легко і весело! Бачу себе серед чудових квітів, що неймовірно пахнуть. Переді мною на квітку сідає велетенський метелик з рожевими крильцями, і я лише здогадуюся, а не чую, що він говорить.
— Повертайся! — шепоче метелик. — За одну хвилину перебування на нашій планеті треба платити багатьма роками життя на Землі! У нас різний час!
— Будь ласка, подаруй мені цю квітку! Я хочу посадити її на своєму городі! — це я чую ніби самого себе, але усвідомлюю, що слова належать Юрчику.
— Я не буду сперечатися з тобою, щоб не займати твого часу: бери цю квітку і повертайся! — каже метелик.
— Юрчику, це я, Василько! — обережно шепочу до малого. — Швидко повертайся!
Вмить усі картинки зникають, перед очима — повна темрява. Я розплющую очі. Встаю і біжу до кухні.
— Мамо, з Юрчиком все добре! Зателефонуй до тітки Оксани! Він просто заблукав і скоро повернеться!
— Звідки ти це знаєш? — знову цей проникливий погляд. — Що це у вас за таємниці?
— Мамо, не розпитуй мене ні про що. Просто подзвони, добре?
Я вибігаю на вулицю і шукаю очима дідуся. З ним можна про все поговорити. І навіть про Юрчикові польоти. ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ
Одним духом випалюю дідусеві історію з Юрчиковим зникненням.
— Ти впевнений, що він швидко повернеться? — стурбовано запитує дідусь.
