Серце Заходу. Збірка новел

Ілюстрації Олега Кіналя

«Серце Заходу» — одна з 12 збірок новел О.Генрі, що їх видавництво «Богдан» запланувало до друку. Саме завдяки своїм оповіданням, у яких іскрометний гумор тісно переплітається з маленькими трагедіями, а їхнє закінчення неможливо передбачити, письменник і зажив світової слави.

I

Серце й хрест

Белді Вудс потягнувся по пляшку, і вона опинилася у нього в руці. Хай за чим траплялося Белді простягнути руку, воно зазвичай... утім, історія ця не про Белді Вудса. Він налив собі третю склянку, на палець вище, ніж першу та другу. Наразі Белді виступав консультантом; а консультація чогось та вартує.

— На твоєму місці, я був би королем, — промовив Белді так категорично, що кобура на ньому скрипнула, а шпори задзвеніли.

Веб Іґер зсунув на потилицю стетсона 1 з прямими крисами і скуйовдив солом’яну чуприну. Цей перукарський маневр йому не зарадив, і за прикладом меткішого Белді він удався до допомоги живлющої вологи.

— Якщо чоловік одружується з королевою, це не має перетворити його на шістку, — заявив Веб, вкладаючи в цю фразу усі свої прикрощі.

— Ясна річ, — погодився Белді, сповнений співчуття, спраги й непідробної зацікавленості в порівнянні життєвих обставин з гральними картами. — Ти маєш усі права бути королем. На твоєму місці, я вимагав би роздати карти наново, без підтасовки. Я скажу тобі, хто ти наразі, Вебе Іґер.

— Хто? — запитав Веб, і в ясно-блакитних очах його зблиснув промінь надії.

— Ти — принц-консорт 2.

— Припни язика, — промовив Веб. — Хіба я колись обзивав тебе такими словами?

— Це титул, — пояснив Белді. — У картах він серед фігур, але не бере взяток. Кажу тобі, Вебе, це таке тавро, яким мітять певну худобину в Європі. Уяви собі, що ти, чи я, чи хтось із цих голландських герцогів одружується з дівчиною з королівської родини. Ясен пень, мине трохи часу, і наша жінка стає королевою. Але чи стаємо ми королем? Ні, навіть за мільйон років! Під час коронаційної ходи ми крокуємо від карткового столу, тримаючись позаду Дев’ятого Великого Хоронителя Королівської Опочивальні. Ми потрібні тільки для фотографічних знімків, а ще маємо забезпечити появу спадкоємця. Ні, це не чесна угода. Так, Вебе: ти — принц-консорт; і, будучи тобою, сер, я би влаштував міжцарів’я чи habeus corpus 3, чи ще щось таке утнув; і я став би королем, навіть якби довелося перетасувати всю колоду.

Белді осушив свою склянку, повністю увійшовши в роль графа Ворика 4.

— Белді, — урочисто промовив Веб, — ми з тобою багато років таврували корів в одному загоні. Змалку ми скакали одними й тими ж стежками, на тих самих пасовиськах. Я не став би обговорювати родинні справи ні з ким, крім тебе. Ти був загоничем на ранчо Нопаліто, коли я одружився з Сантою МакАлістер. Тоді я був управителем; а хто я тепер? Навіть вузол на мотузці, якою припинають коня, важливіший за мене.

— Коли старий МакАлістер був королем худоби Західного Техасу, — підхопив Белді з диявольською медоточивістю, — ти був не з клоччя батіг. Твоє слово на ранчо важило не менше за його слово.

— Так і було, — погодився Веб, — доки він не втямив, що я намагаюся заарканити Санту. А тоді він відіслав мене якомога далі, а до будинку й на постріл не підпускав. Коли старий помер, Санту стали величати «королевою худоби». А я... я бос худоби, та й по всьому. Вона заправляє справами; вона орудує всіма грошима; я сам не можу навіть послати до табору бичка на м’ясо. Санта — королева, а я містер Ніхто.

— На твоєму місці, я був би королем, — не вгавав монархіст Белді Вудс. — Коли чоловік одружується з королевою, він має йти з нею по одній ціні, на гурт, хай то буде свіжина, чи сушенина, чи то солонина; від пасовиська і аж до бляшанок. Багато хто з хлопців вважає дивним, Вебе, що на Нопаліто останнє слово не за тобою. Не хочу сказати нічого поганого про місіс Іґер — вона найпрекрасніша панянка від Ріо-Ґранде й до наступного Різдва, — але чоловік має бути хазяїном у власному таборі.