| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Ред’ярд Кіплінґ |
| Жанр: | Казки і дитяча класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-7931-0 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Одна зі знаменитих «Таких собі казок» Ред’ярда Кіплінґа, найперша, у якій юні читачі знайомляться з чудовою печерною родиною – Теґумаєм, Тешумай і їхньою донею Тафі. У казці нам належить разом із непосидючою Тафі написати найпершого у світі листа. Звісно, завдання це не з легких – у книжці буде багато списів, непорозумінь і добірної багнюки, але врешті листа буде доставлено і прочитано. Як? Дізнаєтеся з книжки! Книжкою «Як написали найпершого листа» видавництво «Навчальна книга – Богдан» не лише розпочинає видання казкової трилогії Кіплінґа про Теґумайське плем’я, але й дарує читачам неповторні ілюстрації київського художника Володимира Штанка, які було високо відзначено навіть у Кіплінґівському товаристві Великобританії. Для молодшого шкільного віку.
Wordsworth Editions Limited. 1993
Переклад Володимира Чернишенка
Ілюстрації Володимира Штанка
У сиву давнину жив собі неолітичний чоловік. І був він ні скотом, ні готом, ні кельтом, ні шмельтом, і навіть не дравідійцем. Хоча, мої любі, цілком міг би бути кимсь із них. Він був печерною людиною і мешкав у печері, майже не носив одягу, не вмів читати й писати, та й не особливо прагнув навчитися. І він був цілком щасливий, окрім того часу, коли був голодний. Його звали Теґумай Бопсулай, що означає «Чоловік-що-не-рушає-зопалу», але ми, мої любі, зватимемо його Теґумаєм, для зручності. Теґумаєву дружину звали Тешумай Тевіндров, що означає «Жінка-що-забагато-запитує», але ми, мої любі, казатимемо на неї Тешумай, для зручності. Їхню маленьку донечку звали Тафімай Ме талумай, що означає «Мале-вреднюче-дівчисько-котрому-слід-би-дати-прочухана», але я буду називати її Тафі. Вона була Теґумаєвою мазункою і маминою мазункою, тож їй насправді не давали й половини того прочухана, на який вона заслуговувала. І вони утрьох жили дуже щасливо. Щойно ставши на ніжки, Тафі почала скрізь ходити за своїм татком. Часто вони поверталися до печери лише добряче зголоднівши, і тоді Тешумай Тевіндров казала:
– Де, заради всього святого, ви зуміли так жахливо вимазюкатися?! Справді, любий Теґумаю, ти нічим не ліпший за мою любу Тафі.
А тепер слухайте уважно!
Казка належить до «Таких собі казок» («Just So Stories») Ред'ярда Кіплінґа, збірки 1902 року. Українське видання перекладено за виданням Wordsworth Editions Limited 1993 року; переклад Володимира Чернишенка. Ілюстрації створив київський художник Володимир Штанко — їх високо відзначили в Кіплінґівському товаристві Великобританії.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
