| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Ред’ярд Кіплінґ |
| Жанр: | Казки і дитяча класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-7929-7 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Чому не можна ловити рибу навесні, чому не варто галасувати в лісі? Всі члени Теґумаєвого племені знають ці правила змалку. А тепер і у вас з’явиться нагода з ними познайомитися, ще й дізнатися, навіщо батьки іноді просять не витріщатися на незнайомців і не галасувати. Маленькі читачі не лише поринуть у загадковий і казковий світ печерних людей, але й дізнаються, що таке Табу і які знаки можна використовувати для їхнього позначення ― незамінне знання для вчителів та вихователів! Це третя й остання історія про Тафі й Теґумая, але тільки одна з багатьох казок Ред’ярда Кіплінґа. Для молодшого шкільного віку.
Тафі і Теґумай. Як вигадали Табу
Ред’ярд Кіплінґ
ОЗНАЙОМЧИЙ ФРАГМЕНТ
© Видавництво «Богдан». Усі права застережено. Фрагмент надано для ознайомлення. Повна книжка — nashaknyga.com.ua
Ред’ярд Кіплінґ. Тафі і Теґумай. Як вигадали Табу — ознайомчий фрагмент
Щонайважливіша річ, про яку слід згадати, кажучи про Теґумая Бопсулая і його дочку Тафімай Металумай, це Теґумаєві Табу, яких дотримувалися усі Бопсулаї.
Тож слухайте уважно, мої любі, слухайте і запам’ятовуйте, бо усі ми маємо Табу, і ви, і я.
Коли Тафімай Металумай (ми й далі зватимемо її Тафі) йшла до лісу на полювання з Теґумаєм, то ніколи не поводилася тихо. Навпаки – вона поводилася дуже гучно. Борюкалася в опалому листі, та ще й як! З’їжджала по глинистим схилам, рила ямки в піску ― та ще й які! Чапала, здіймаючи бризки, через калюжі й заболотини, та ще й як високо! Словом ― зчиняла страшенний гармидер. Тож не дивно, що усі тварини, на яких вони полювали, ― бобри, білочки, видри, борсуки, олені й кролики ― розуміли, що наближаються Тафі з татком, і кидалися врозтіч.
― Мені страшенно прикро! ― вже вкотре виправдовувалась Тафі.
― Що вже тепер вибачатись? ― хитав головою Теґумай. ― Білочки повтікали, бобри у воду попірнали, олені геть пострибали, кролі в нірках поховались... Треба б дати тобі прочухана, дочко Теґумаєва! Я так і зробив би, та ж сталося так, що я тебе люблю...
Аж ось Теґумай помітив руду білку, що вистрибувала круг стовбура ясена.
― Цс-с-с! ― прошепотів він. ― Онде наш обід, коли ти, звісно, поводитимешся тихо.
― Ой, де? Де?! ― застрибала Тафі. ― Покажи мені, покажи!
Ох і розлютився ж Теґумай! Він застиг, де стояв, вагаючись, що краще ― зварити Тафі в казані чи здерти з неї шкіру, чи викачати в багнюці, чи обрізати їй волосся, чи відіслати до ліжка без поцілунку. І ось у цей час нелегкого вибору лісом проходив вождь Теґумаєвого племені у парадному строї з орлиного пір’я.
Казка належить до «Таких собі казок» («Just So Stories») Ред'ярда Кіплінґа, збірки 1902 року. Українське видання перекладено за виданням Wordsworth Editions Limited 1993 року; переклад Володимира Чернишенка. Ілюстрації створив київський художник Володимир Штанко — їх високо відзначили в Кіплінґівському товаристві Великобританії.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
