Дотики — це так важливо. Дотики рук. Дотики доль. Дотики різних правил, уподобань, вражень, світів.
І хоч кажуть, що з безлічі слів не скласти дотику, я намагатимусь доторкнутися до вашого серця. Ці невагомі дотики любові, які я ословила у своїх новелах, зблизять нас.
Бо я вивчила етикет дотику до чужого серця.
Він народжується з малого. Взагалі, уся наша найвища любов народжується з одного освітленого погляду, слова, дотику. І проростає життям.
Через дотики енергій ми транслюємо почуття, про які й не підозрювали, які плавно поширюються між нами, лікують змучені серця і душі. Почуття закоханості, дружби, віри, самосвідомості, значимості. І всього іншого. А світ-сканер зчитує відбитки дотиків і розкодовує наше майбутнє.
Буває, що люди обвішані замками заборон, самотності, відчаю, зневіри. Ці замки так і чекають дотику правильного ключа — слова підтримки чи розради.
Часто ми, доторкаючись до чиїхось доль, залишаємо свої відбитки. Вони — мов лабіринти, за вихід з яких платять сповна.
Головне, не загубитися у тих лабіринтах, не втратити себе. Збутися і не розвіятися від зіткнення з реальністю.
Ця книга новел — як ще один аргумент, мій живий подарунок собі і людям. Слова, вимолені та вимовлені тоді, коли серце наповнене визрілою любов’ю та словом.
Тому коли перегорнете сторінки книги, зайдете в цю творчу майстерню моїх життєвих вражень, фантазій, переконань, можливо, потрапить на очі щось необхідне душі. Якісь потрібні слова у потрібному місці. Відбитки моїх дотиків до життя тих, хто надихає і веде…