Загалом безпечна : роман

серія «Горизонти фантастики»

Ду ґ лас Адамс

Загалом безпечна

Джейн

З подякою

Ріку і Хайді за оренду їхнього стабільного явища, Модженам та Енді й усім іншим з Хантшем-Корта за численні нестабільні явища,

І особливо — Сонні Мета за стабільність у всіх цих явищах.

ПРОЛОГ

Далеко від центральних магістралей, у немоднявому куточку Західної Спіральної гілки Галактики, притулилося непримітне жовте світило.

За дев’яносто два з гаком мільйони миль від цього жовтяка совається по геліоцентричній орбіті нічим не показна зеленувато-блакитна планета. Вершини еволюції там сягнула біологічна форма, що походить від приматів. Яскравим свідченням примітивності тієї біоформи є хоча б той факт, що її представники й досі вважають електронні годинники найкрутішим здобутком технічного прогресу.

У тієї планети є, радше була, одна проблема, а саме — більшість населення чомусь не почувалося щасливим протягом переважної частини життя.

Чимало запропонованих засобів розв’язання цієї проблеми так чи інакше торкалися переміщення маленьких зеленкуватих папірців, що само собою дуже дивно, бо ті зеленкуваті папірці не вважали себе нещасливими.

Так чи інакше — а проблема лишалася нерозв’язаною; купа людей були підлими, а більшість з них — ще й убогими, навіть власники електронних годинників.

Із кожним днем зростали лави тих, хто вважав, що людство як вид припустилося страшенної помилки, коли вирішило таки спуститися з дерев на землю. Дехто навіть стверджував, що життя взагалі не варто було випускати з первісного океану.

А потім, у четвер, майже дві тисячі років по тому, як одного чолов’ягу прицвяхували до древа тільки за те, що він казав, а чи не пора почати ставитися якось краще одне до одного, дівчина, яка самотиною сиділа в невеличкому пабі у Рікмансворті 1, раптом усвідомила, в чому саме помилка. Нарешті зрозуміла, як зробити світ добрим і щасливим. Цього разу рішення було простим та логічним, і воно не могло не спрацювати. Більше того, навіть не треба буде нікого прибивати цвяхами.

Шкода, звичайно, та перш ніж вона дісталася до телефона, аби сповістити про свою знахідку світові, Землю було несподівано зруйновано заради прокладання гіперкосмічного проїзду, тож це відкриття загубилося, вочевидь навічно.

Ось історія тієї дівчини.

РОЗДІЛ 1

Того вечора потемнішало порівняно рано, що було нормально для тієї пори року. Було холодно, дув сильний вітер, що було теж цілком нормально.

Почав накрапувати дощ, і в цьому не було нічого особливого.

Космічний корабель приземлився тихенько, і то вже ні в які ворота не лізло.

Спостерігати за кораблем було нікому, за винятком кількох особливо придуркуватих чотириногих, котрі ніяк не могли второпати, що з цим робити і чи робити з цим щось узагалі — чи з’їсти, чи що. Тож вони зробили те, що робили завжди в таких випадках, а саме — дременули куди подалі й заховались одне під одного, що, до речі, ніколи не спрацьовувало.

Корабель прослизнув крізь хмари, немов спустився по променю сяйва, як по канату.

З відстані його насилу можна було роздивитися — спалахували блискавки, хмурилися грозові хмари, проте зблизька він виглядав запаморочливо красиво в сірому корпусі елегантних обрисів. Корабель був невеликим.

Звісно, нікому не відомо, яких саме розмірів чи форм можуть досягати уродженці інших світів, але якщо передивитись останній звіт Загальногалактичного Перепису, що є надійним джерелом статистичних середньоарифметичних величин, то можна припустити, що корабель розрахований на шість осіб. І ви не помилитеся.

Такий висновок можливий і без довідників. Проте Загальногалактичний Перепис, як будь-який інший звіт, окрім того, що обійшовся у чортову купу грошей, не сповістив нічого нового, що не було б відомо широкому загалу, — крім фактів, що на кожного мешканця Галактики припадає у середньому дві цілих чотири десятих ноги та одна гієна. Оскільки це вочевидь повна пурга, увесь той перепис викинули на смітник.