Аутодафе. роман

Історична довідка

У другій половині ХV ст., наприкінці середньовічної епохи, в Іспанії відбулися вагомі суспільні зміни. Завершився тривалий, украй виснажливий процес Реконкісти, відвоювання християнами Іберійського (Піренейського) півострова, захопленого мусульманами — арабами із Сирії та берберами з Північної Африки. Колись подрібнена, розколота на самостійні християнські держави, знесилена анархією, дворянською смутою і кривавою війною з іновірцями Іспанія нарешті об’єдналася й перетворилася на сильну централізовану державу, в якій формувалась абсолютистська монархічна влада.

Фердинанд Арагонський (1452–1516 рр.) та Іза­белла Кастильська (1451–1504 рр.) прагнули не лише єдності країни і необмеженої влади, але й єдності віри, цілковитого панування Римської церкви. Дієвим інструментом королівського подружжя стала Нова інквізиція, запроваджена Папою Сікстом ІV, яку очолив монах Томас Торквемада, духівник її високості королеви (в той час правителі Іспанії мали титул «високість», а не «величність»). Вістря інквізиції було спрямовано проти маранів — юдеїв, силою змушених перейти в католицьку віру й масово звинувачуваних у «юдейській єресі», таємному сповідуванні Мойсеєвого закону.

Інквізиція домагалася від віровідступників покаяння і накладала на тих, хто визнавав свою провину, церковні та всілякі інші покарання — стягувала грошові штрафи, позбавляла чинів і посад, конфісковувала рухоме й нерухоме майно, ув’язнювала чи відправляла на галери. Якщо ж звинувачений у єресі не хотів каятися, виявляв непокору, його передавали місцевим чиновникам і спалювали на багатті у присутності монархів, урядників, придворних, духовенства та численного простолюду. Такі публічні церемонії, організовані інквізицією для суду над єретиками, отримали назву аутодафé, тобто «акту віри».

У січні 1492 р. християнське військо підкорило Гранадський емірат — останнє мусульманське володіння в Іберії. У березні того ж року Фердинанд та Ізабелла підписали сумнозвісний едикт про вигнання юдеїв з Іспанії, після чого були названі Папою Олександром VІ «католицькими королями». Восени 1492 р. за фінансової підтримки монархів відбулася морська експедиція Христофора Колумба, що завершилася відкриттям Нового Світу — Америки. Внаслідок цього Іспанія здобула величезні колоніальні володіння за океаном, ставши могутньою світовою імперією, над якою, гордовито казали іспанці, ніколи не заходило сонце…