| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Станіслав Лем |
| Жанр: | Наукова фантастика · Шестикнижжя Лемове |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| Серія: | Шестикнижжя Лемове · книга книга 5 |
| ISBN: | 978-966-10-3603-0 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
До п’ятого тому «Лемового шестикнижжя» увійшли наукова монографія «Діалоги» та вибрані статті за темами «Наука», «Література» і «Про себе». Філософські «Діалоги» — це, по суті, роздуми автора про кібернетику, її роль і місце в сучасному світі. Використовуючи термінологію кібернетики, автор розглядає моральні, психологічні, соціальні, політичні проблеми людини й різноманітні моделі суспільства. Написана в середині ХХ століття, ця монографія і зараз зостається актуальною. Вибрані наукові та літературознавчі статті досліджують теми, які найбільше цікавили письменника-філософа і які він піддавав аналізу й представляв також у своїх художніх творах. Вибрані автобіографічні статті відтворюють внутрішній світ мислителя, перша чверть життя якого минула у Львові.
Переклад з польської — А. Павлишина.
Передмова до другого видання
Краків 1957, 1972
Книжка ця, написана в 1954–[19]56 роках і видана 1957-го, постала з мого зачарування кібернетикою, і тепер вона подекуди анахронічна у верстві фактів, а щодо прогнозів, у ній уміщених, то вони вже або спростовані, або скориговані самим плином часу, який минув від моменту її створення.
Ці слова є, м’яко кажучи, сумнівною рекомендацією для тексту, що мав на меті популяризувати основні поняття кібернетики, а також передбачити її подальший розвиток. Повноцінна модернізація аргументації виявилася неможливою: щоб зберегти первісний намір, книжку довелося б переписувати заново. Однак я не змінив у ній жодного слова, а лише, як скажу нижче, доповнив її окремим додатком. Адже, перечитуючи її, я зауважив, що їй можна приписати певну цінність, щоправда іншу, ніж та, про яку йшлося у початковому задумі. Час зробив «Діалоги» свідченням майже безмежного пізнавального оптимізму, до якого поява кібернетики спонукала не лише мене. Книжка не стільки описує кібернетику чи її засади, скільки мої уявлення про неї наприкінці п’ятдесятих років [ХХ ст.], — уявлення, які не були суто моєю приватною власністю. Аби ще дужче підкреслити її окремішній характер, я долучив до цього видання згаданий вище додаток. Він містить, по-перше, два критичні нариси, перший із яких коротко обговорює історичні перипетії кібернетики, а другий є матеріалом для вивчення кібернетичної теорії соціопатологічних явищ управління. Перший нарис — це зіставлення поглядів, викладених у «Діалогах», із реальним перебігом подій упродовж шістнадцяти років, що минули між написанням книги та сьогоденням. Таке зіставлення виявляє не лише мою наївність; як автор «Діалогів» я був виразником поглядів, доволі поширених у колах ентузіастів кібернетики в п’ятдесятих роках. Порівняння поглядів тих літ із сучасним станом речей є цікавим внеском в історію науки, позаяк ілюструє оту екстраполяційну прямолінійність, яку провокує в науці, мабуть, кожен її переворот; перспективи подальшого поступу знань тоді видаються нашим сучасникам такими простими, неначе отой складний, сповнений вигинів і глухих кутів рух пізнання, що призводить до чергової революції в науці, саме зараз зупиниться і поступиться місцем експоненціальному примноженню знань — практично вже без жодних відступів чи перешкод. Також згодом регулярно трапляється так, що надмірно оптимістичні надії розминаються з дійсністю, — це явище справдилося і щодо кібернетики. Доречно додати, що реакцією на нього іноді буває пізніший когнітивний песимізм, діаметрально протилежний попередньому оптимізмові, і що така реакція зазвичай є непорозумінням: хоча кібернетика, далебі, не вчинила того, чого від неї найбільше очікували, зокрема, не стала ліками від вузькоспеціалізованої хвороби науки (а мала нею стати як інтер- чи навіть наддисциплінарне знання, що уніфікує і природничі, і гуманітарні науки); вона реалізувала те, чого від неї ніхто не сподівався. Щоправда, цифрові машини не стали рівноправними персональними партнерами людини, зате виявилися незамінним уже сьогодні знаряддям в управлінні глобальною економікою; теорія інформації, щоправда, не стала новим філософським каменем, але сягнула навіть туди, де її допомоги не очікували, зокрема, в теоретичну фізику; прикладів такої розбіжності між очікуваннями та сповненнями можна було б навести ще чимало.
У передмові до другого видання Лем сам пояснює долю цієї книжки. Написана 1954–1956 років і видана 1957-го, вона «постала з мого зачарування кібернетикою» — і вже до другого видання, за його ж словами, подекуди стала анахронічною у верстві фактів, а її прогнози час або спростував, або скоригував. Автор визнає, що це «м'яко кажучи, сумнівна рекомендація» для тексту, який мав популяризувати кібернетику й передбачити її розвиток. Саме тому до книжки додано окремий розділ «„Діалоги“ шістнадцять років перегодом».
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
