"Ліга Свободи"; Шість діб у готелі "Нортон".

Роман

Я по-справжньому вільний лише тоді, коли люди, які мене оточують, чоловіки чи жінки, такою ж мірою вільні. Я стаю вільним лише через свободу інших.

Російський мислитель і революціонер Михайло Бакунін (1814–1876 рр.)

Я закликаю до бунту, якщо лише він іде з самих глибин і має достатню силу, щоб розбити загальну байдужість. Але я боюся, щоб він не захлинувся у приступах панічного гніву...

Французький філософ Емануель Муньє (1905–1950 рр.)

Коли він з’явився на світ, його батько Доміцій прорік: «Від мене і моєї дружини не може народитися нічого, крім жаху та горя для людства!»

Через три місяці батько помер. Його мати, що звалася Агриппиною, вийшла заміж за свого дядька Клавдія, який правив Римською імперією та усиновив її дитя.

З молодих літ він поринув у розпусні розваги: пиячив, устрявав у бійки, грабував ночами перехожих, вештався по всіляких притонах і ніколи не минав лупанари — публічні будинки.

Проте Агриппина прагнула для себе і сина більшого, домагалася абсолютної влади. Вона спритно вкоротила віку Клавдію, додавши отрути до улюбленої страви чоловіка — білих грибів.

Завдяки цьому на сімнадцятому році життя він зійшов на високий престол могутньої імперії, фатально поєднавши у собі безліч темних, страшних, ненаситних пороків.

Він вступив у сороміцький зв’язок зі зведеним братом Британіком, рідним сином Клавдія. Він знав, що зовсім скоро, досягнувши шістнадцяти років, брат зможе претендувати на владу, а тому отруїв його.

Він наказав убити двох упертих супротивників — Суллу й Плавта, яких найбільше остерігався. Коли відрубані голови зухвальців кинули йому до ніг, він глумливо промовив: «Цьому ніяк не пасує рання сивина. А в другого... у нього надто довгий ніс».

Він постійно зраджував свою дружину Октавію, доньку Клавдія, а зрештою вирішив позбутися її. Молоду жінку відправили у заслання, де безжально стратили: їй перерізали вени на руках і ногах, а тоді затягнули в гарячу лазню, бо скута страхом кров стікала надто повільно.

Він одружився з Поппеєю, запроторивши її чоловіка на Сардинію і змусивши його до самогубства. Через три роки після шлюбу ударив вагітну дружину ногою в живіт, обірвавши два життя, а також наказав утопити свого пасинка, сина Поппеї.

Він одружився втретє — зі Статилією, стративши її чоловіка, що був консулом. Жорстоко розправився з Антонією, донькою Клавдія, яка відмовилась вийти за нього заміж. Улаштував урочисте весілля з хлопчиком Спором, а згодом — із вільновідпущеником Дорифором.

Він мав ганебний зв’язок зі своєю матір’ю Агриппиною, а згодом велів убити також її. Під час влаштованої ним корабельної аварії стеля каюти обвалилася, але високі спинки ложа вберегли жінку. Судно стрімко пішло на дно, проте якимось дивом вона зуміла виборсатись. Випливла. І вижила.

Ця невдача лише розлютила його. Розпалила в ньому шалену ненависть. Він відправив трьох убивць на віллу Агриппини, аби завершити кривавий задум. Мати знала про його причетність до корабельної катастрофи. Знала — і чекала найгіршого.

Коли ті троє увійшли до її покою, Агриппина з гіркотою пригадала пророцтво віщунів, до яких зверталася після народження сина: «Він царюватиме, — казали віщуни, — але уб’є свою матір». Тоді, двадцять два роки тому, вона безтурботно відповіла: «Нехай убиває, аби царював!»

Один із чоловіків ударив жінку палицею по голові, а другий щосили устромив короткого меча їй у живіт. А потім гарячково завдавав удар за ударом. Того ж вечора тіло Агриппини спалили, виконавши скромний поховальний обряд і навіть не насипавши над її останками могильного горбка.

Його злочинів не перелічити!

Його безчинствам не було кінця.

Його, сина Доміція та Агриппини, звали Нероном...

Занепад великої імперії розпочався не з повстань рабів, непокори провінцій і нашестя варварів, а з морального краху. З безмірної розпусти, ганебного беззаконня й несамовитого насильства, що спочатку запанували на верхівці влади, а потім жадібно, нещадно й невблаганно поглинули усе суспільство.